Слава тобі, Боже, що ти Воскрес і подарував нам вихідні! (с)
або історія про те, як ми темної-притемної ночі ходили з відьмою до криниці) +ФОТО!
Поїхали в Бахчисарай на 3 дні троє друзів: Я, Маша і Надіра. Класно відпочили! Гуляли весь перший день а надвечір подумалось, що ночівлю тре шукати). Ми постукали до першої ж оселі з написом "здається кімната". Відчинила нам привітна жіночка років 40. Є, каже, кімнати. Проходьте.
Завела на 2-ий поверх двопеверхівки, розселила нас трьох у двох кімнатах. класні ліжка, чисті постілі. Люкс, Йо-маЙо). А наступного ранку запросила на чай чи то з чебуреками, чи з такими пиріжками з м'ясом, хз. Ну, яке враження? Дуже привітна, комунікабельна панянка. Але це був тільки початок)
Щоб скласти більш-менш повне враження про пані, тре було потуссіть у цьому домі кілька днів). Великий християнських хрест сріблястого кольору на шиї "натякав" на те, що поважна пані має якесь відношення до релігії. Як виявилося, вона з наїздами ставиться до попів, не ходить до церкви, але вірує, схоже, у себе в хаті.
- Зупинялися у мене якось німці, зайшли до кімнати, позалазили на підвіконня з ногами. Я вилила на них весь словниковий запас німецький, дойче швайн. Отак. А ще був у мене чоловік із каракуртом у банці. Так цей павук вибіг, його довелося по хаті ловити...
От такі от історії нам розповідала. Але найцікавіше сталося останнього вечора перед нашим від'їздом. Каже, що є тут неподалік криниця із чистою водою. Туди на великдень можна іти пізно вночі, вода якось заряджає. Ну, ми як справжні туристи, клюємо на усіляку містику). Ми вирішили спитати, чи можна піти раніше, щоб не вночі було? Спустився я униз, на кухню, вирішив про це спитати й водночас розрахуватися. Даю гроші.
- Кидай на землю, - чую. Я кинув.
- Ввечері не можна давати гроші, - каже. Пані ствердно відповіла на наше питання, чи можна раніше до криниці піти. Тож, на годиннику близько 22.00, ми рушили. Прийшли, набрали води у пластикові пляшки і збиралися було повертати назад як вона каже поставити пляшки на землю.
Ми не розуміємо в чому справа. Вона пішла кудись в бік, а темно ж. Ми квапливо поставили пляшки біля криниці, і поквапилися за нею. Хвилини за 3 підійшли до кількох каменів велиииких. На одному з них тусила молодь, бісилася. Ця пані так пошепки: ці люди захворіють, бо саме на цьому камені неможна біситися, вилазити на нього. Ми переглянулися...
Опісля підійшли до одного з каменів і.... почали спинами шукати енергію)))), притулилися до них, підняли очі і заплющили.
- Ну що, відчуваєте тепло? - мовив голос, який переміщувався між нас трьох дуже швидко.
- Ні, відповіли ми. Або на чергове подібне питання й взагалі промовчали)).
- Ні, не тут, не так стоїш, Міша, - сказала пані мені і підказала, до якого місця слід притулитися.
- Досить часто тут спостерігали НЛО, - каже жіночка.
- А чи забирали кого?, - питаємо))
- Ні, чуємо у відповідь.
Потім ми пішли додому. Звичайно, забрали й кілька пляшок води, які лишили біля криниці. Воду в пляшках залишили в коридорі на першому поверсі, а самі пішли на другий спати, бо вже справді пізно було.
Наступного ранку чемно відмовившись від сніданку ми зібралися, взяли пляшку води і вийшли з будинку. Панянка вирішила нас провести. У руці вона тримала чашку з водою. Уявіть, виходимо ми з будинку і так підсвідомо чекаємо, що нас зара покупають у цій воді). Але пані вилила воду на вулицю нам услід.
Та дивності не скінчилися. Метрів 100 відійшли від будинку.
- Міша, Міша! - чуємо. Я озернувсь.
Біжить наша пані з пляшкою води.
- Ви ж оце пляшку забули.
- Та ні, ми взяли, нам однієї достатньо буде.
- Та чого там, на дорогу беріть іще.
Ми узяли "подарунок" і нарешті попрощалися.
P.S. в інеті шукав і знайшов, що воду виливають за непроханими гостями.
Ханський палац ззовні
А це з двору
Екскурсовод. Дууууже цікава жінка, розповідає - супер! всім раджу побувати в палаці на її екскурсії.
Успенський чоловічий монастир (Московський патріархат) - мабуть, найрадикальніше по відношенню до українства місце у місті. Там розповсюджують "православні" шовіністичні газетки.
А це "Тик кую", криниця поблизу міста-фортеці Чуфут-Кале.
А це у ресторані "Аліє". Таких маленьких татарських пельменів я ще ніколи не бачив). Національна страва. В 1 столову ложку може вміститися 7-9 варених пельменів, або до 19!!! сирих. Принаймні, про такий рекорд нам розповіла ще у Ханському палаці екскурсовод. Каже, за кількістю пельменів у ложці визначають, наскільки працьовита дівчина. що їх зліпила. Каже, це впливало на те, наскільки вдалий у неї буде шлюб)
Маша і Надіра
Ось вони, фантастичні краєвиди околиць Бахчисарая)
Поїхали в Бахчисарай на 3 дні троє друзів: Я, Маша і Надіра. Класно відпочили! Гуляли весь перший день а надвечір подумалось, що ночівлю тре шукати). Ми постукали до першої ж оселі з написом "здається кімната". Відчинила нам привітна жіночка років 40. Є, каже, кімнати. Проходьте.
Завела на 2-ий поверх двопеверхівки, розселила нас трьох у двох кімнатах. класні ліжка, чисті постілі. Люкс, Йо-маЙо). А наступного ранку запросила на чай чи то з чебуреками, чи з такими пиріжками з м'ясом, хз. Ну, яке враження? Дуже привітна, комунікабельна панянка. Але це був тільки початок)
Щоб скласти більш-менш повне враження про пані, тре було потуссіть у цьому домі кілька днів). Великий християнських хрест сріблястого кольору на шиї "натякав" на те, що поважна пані має якесь відношення до релігії. Як виявилося, вона з наїздами ставиться до попів, не ходить до церкви, але вірує, схоже, у себе в хаті.
- Зупинялися у мене якось німці, зайшли до кімнати, позалазили на підвіконня з ногами. Я вилила на них весь словниковий запас німецький, дойче швайн. Отак. А ще був у мене чоловік із каракуртом у банці. Так цей павук вибіг, його довелося по хаті ловити...
От такі от історії нам розповідала. Але найцікавіше сталося останнього вечора перед нашим від'їздом. Каже, що є тут неподалік криниця із чистою водою. Туди на великдень можна іти пізно вночі, вода якось заряджає. Ну, ми як справжні туристи, клюємо на усіляку містику). Ми вирішили спитати, чи можна піти раніше, щоб не вночі було? Спустився я униз, на кухню, вирішив про це спитати й водночас розрахуватися. Даю гроші.
- Кидай на землю, - чую. Я кинув.
- Ввечері не можна давати гроші, - каже. Пані ствердно відповіла на наше питання, чи можна раніше до криниці піти. Тож, на годиннику близько 22.00, ми рушили. Прийшли, набрали води у пластикові пляшки і збиралися було повертати назад як вона каже поставити пляшки на землю.
Ми не розуміємо в чому справа. Вона пішла кудись в бік, а темно ж. Ми квапливо поставили пляшки біля криниці, і поквапилися за нею. Хвилини за 3 підійшли до кількох каменів велиииких. На одному з них тусила молодь, бісилася. Ця пані так пошепки: ці люди захворіють, бо саме на цьому камені неможна біситися, вилазити на нього. Ми переглянулися...
Опісля підійшли до одного з каменів і.... почали спинами шукати енергію)))), притулилися до них, підняли очі і заплющили.
- Ну що, відчуваєте тепло? - мовив голос, який переміщувався між нас трьох дуже швидко.
- Ні, відповіли ми. Або на чергове подібне питання й взагалі промовчали)).
- Ні, не тут, не так стоїш, Міша, - сказала пані мені і підказала, до якого місця слід притулитися.
- Досить часто тут спостерігали НЛО, - каже жіночка.
- А чи забирали кого?, - питаємо))
- Ні, чуємо у відповідь.
Потім ми пішли додому. Звичайно, забрали й кілька пляшок води, які лишили біля криниці. Воду в пляшках залишили в коридорі на першому поверсі, а самі пішли на другий спати, бо вже справді пізно було.
Наступного ранку чемно відмовившись від сніданку ми зібралися, взяли пляшку води і вийшли з будинку. Панянка вирішила нас провести. У руці вона тримала чашку з водою. Уявіть, виходимо ми з будинку і так підсвідомо чекаємо, що нас зара покупають у цій воді). Але пані вилила воду на вулицю нам услід.
Та дивності не скінчилися. Метрів 100 відійшли від будинку.
- Міша, Міша! - чуємо. Я озернувсь.
Біжить наша пані з пляшкою води.
- Ви ж оце пляшку забули.
- Та ні, ми взяли, нам однієї достатньо буде.
- Та чого там, на дорогу беріть іще.
Ми узяли "подарунок" і нарешті попрощалися.
P.S. в інеті шукав і знайшов, що воду виливають за непроханими гостями.
Ханський палац ззовні
А це з двору
Екскурсовод. Дууууже цікава жінка, розповідає - супер! всім раджу побувати в палаці на її екскурсії.
Успенський чоловічий монастир (Московський патріархат) - мабуть, найрадикальніше по відношенню до українства місце у місті. Там розповсюджують "православні" шовіністичні газетки.
А це "Тик кую", криниця поблизу міста-фортеці Чуфут-Кале.
А це у ресторані "Аліє". Таких маленьких татарських пельменів я ще ніколи не бачив). Національна страва. В 1 столову ложку може вміститися 7-9 варених пельменів, або до 19!!! сирих. Принаймні, про такий рекорд нам розповіла ще у Ханському палаці екскурсовод. Каже, за кількістю пельменів у ложці визначають, наскільки працьовита дівчина. що їх зліпила. Каже, це впливало на те, наскільки вдалий у неї буде шлюб)
Маша і Надіра
Ось вони, фантастичні краєвиди околиць Бахчисарая)