Тиждень Франкофонії
У суботу мені пощастило побувати у Національній філармонії на концерті Ізабель Важра. Ця французька співачка виконує пісні авторки Барбари. До цього концерту нічогісінько не знав ані про виконавицю, ані про авторку пісень. Та і французькою мовою ніколи не цікавивсь. Аж тут бац.. і сподобалося)). До того ж в буклетиках до концерту був переклад на деякі пісні.
Слова... глибокий смисл текстів. Мені вони нагадали нашу Пулатову з Fleur. Щось між ними є, хоч вони і дуже різні навіть за стилем виконання. Послухайте)
Click to viewОсь переклад цієї пісні. автор перекладу Володимир Гринь:
ЧОРНЕ СОНЦЕ (Le soleil noir)
Щоб більш ніколи не казати вам про дощі,
Про обважніле небо, захмарені світанки,
Зреклась туманів я та втекла назавжди
Під легкі небеса, в країни раю.
Ах, як би я хотіла сьогодні вам принести
Розбурхані моря та незнайомі співи,
Мотиви щастя, дивний дзвінкий сміх,
Які б донесли вам щасливий гамір
Біленьких мушель та солоних камінців,
Їх шурхіт у прибій чисячолітній,
Сліпуче сонце, сонця вибух,
Чиє проміння спопеляє літа одвічні.
Я спробувала все,
Гадала я, що вірю.
Здалеку я прийшла,
Де сонце потемніло.
Я спробувала все.
Чому не ймете віри?
Вертаюсь втомлена
І в безнадії.
Легенька, невагома, ходила напівгола,
Шукала втіхи, в кого стріну.
Це був час спокою, година безтурботна,
Насолодившись досхочу, пускалась я в танок,
Навчившись гри на банджо під спів гітари
Тремтіла від тамтаму та Моцарта забула.
Нарешті я знайшла дорогу вороття
З слідами насолоди під очима,
На хвилях спогадів,
Коли я бурею була, водопіллям була,
З жадобою життя та життєдайною силою.
Я кохала, палала, щоб надолужити все.
Як прекрасне життя з неймовірною долею!
Та розверзлась земля,
Там, в далеких краях,
Та розверзлась земля,
І на сонце впав морок.
Замуровані люди
Десь в далеких краях
Гинуть люди під мурами
В душу селиться жах.
Молила долю я, шукала забуття,
Відкинула я смерть, зреклась я безнадії,
І з пересердя я чіплялася за віру
Що життя гарне, і чудовий той випадок,
Що приносить до чарівних берегів,
Де квіти полум'яні і білий там пісок
І моря шум неначе пісня;
Там, де моря звучать як пісня,
Але дитя вмирає
Десь там,
Але дитя померло,
І сонце почорніло.
Я чую похоронний дзвін,
Там, десь далеко
Лунає похоронний дзвін
І туга огортає душу.
Вертаюсь я до вас в цей вечір
Із голими порожніми руками,
Розхристана, із мукою на серці,
Бо коли жила там - з ними я все ділила.
Разом з ними раділа, разом з ними хворіла,
Але зараз вертаю одинока й пуста
Із тієї мандрівки, де усе марнота.
Та чи є десь кордони тієї землі,
Де ніщо не тріщить і не рветься,
І що, скажіть мені, зробити слід,
Чи далі треба йти та витирати сльози?
Якби ж то я сама могла понищити всю зброю,
То присягають, що назавтра пішла би я до бою,
Щоби позбутися назавжди усього горя.
Я спробувати хочу.
Я хочу вірити в добро,
Але втомилась я,
І сонце почорніло.
Пробачте, що кажу вам
Ці неприємні речі,
Але в цей вечір
Вертаюсь я
Із раною на серці,
Із відчаєм в душі
З безмежним відчаєм...
А ось одна з пісень самої виконавиці, яка їде туром по Україні.
Ізабель Важра. До речі, знає російську мову, і переклала декілька пісень Барбари на російську.