Капітал, час і експлуатація
Капітал
Людська активність направлена на подолання існуючого дискомфорту (їжа, одяг, житло, транспортні засоби, предмети культури і т.п.). Подолання дискомфорту відбувається за рахунок споживання. Споживчі товари можуть вироблятися як безпосередньо людською працєю, так і за допомогою засобів виробництва. Засоби виробництва з'являються за рахунок утримання від споживання (економічне заощадження). Тобто працючи людина може створювати або безпосердньо товари споживання або засоби виробництва (капітал), який в подальшому дозволяє виробляти більше споживчих товарів.
Два важливих моменти, які підкреслюють австрійці - капітал не є однорідною масою, а розподіляється в залежності від того строку, через який капітал буде працювати, тобто капітал є довгостроковим і короткостроковим. Наприклад, мотигу можна виробити за рахунок невеликого заощедження, комбайн за рахунок значно більшого заощадження. Як правило, довгостроковий капітал більш продуктивний. Другий момент, пов'язаний з першим, капітал не однорідний у поділі на товари групи А (споживчі) і Б (засоби виробництва). Деякий капітал може одночасно бути і споживчим товаром (наприклад, дім), деякий капітал, направлений на виготовлення споживчих товарів, інший на виробництво капіталу, який буде виробляти споживчі товари, або ще на один "капітальний рівень" вище. Тобто капітал - це складна ієрархія, утворена в процесі заощедження, один капітал може відобразитися на споживанні вже завтра інший через десятки років. Свого часу Сталін насильно заставив людей "заощаджувати", просто забравши в них все, що було. Це я кажу для того, щоб було зрозуміло, що той рівень якого досяг совок - це досягнення не Сталіна, а людей, за рахунок життя яких було створено капітал.
Також треба відмітити, що на відміну від стереотипного уявлення гроші не є капіталом. Розширення грошової маси не дає більше капіталу, а от коли СССР вивозили в Німеччини заводи - капіталу ставало більше. Але про це більше, коли буду писати про бізнес-цикл.
Час
Бьом-Баверк зробив важливий внесок в економіку, пояснивши економічну природу часу і що з неї випливає. Він показав, що властивістю всіх людей є надання більшої вартості теперішньому товару, ніж такого самого товару в таких самих умовах в майбітньому (ми зараз не кажемо про гроші, тому що там ще додається фактор очікування інфляції). Наприклад, яблуко, яке ви можете зїсти прямо зараз для вас цінніше, ніж те саме яблуко через рік. Це явище пізніше отримало назву переваги у часу (time preference). За допомогою переваги у часі можна пояснити відсоткову ставку (interest rate), те що не змогла раціонально пояснити церква і тому назвала ростовщицтвом і гріхом. Відсоткова ставка - це різниця у вартості між майбутнім товаром і теперішнім. Вона також суб'єктивна і не обов'язково має монетарне вираження, наприклад позичаючи гроші другові, ви можете отримати відсоткову ставку (на цьому прикладі видно наскільки недосконалий теперішній переклад терміну, дослівно він - рівень інтересу), виражену у позитивному почутті того, що ви допомогли другові.
Тут треба ще підкреслити, що розуміючи суб'єктивну природу вартості, ми вже можемо сказати, що не обов'язково яблуко сьогодні буде вартувати менше, ніж через деякий час: завдаки граничному аналізу легше побачити, що яблуко восени буде дешевше яблука зимою, це змушує людей заощеджувати яблука для споживання зимою. Тобто перевага у часі не сталий коефіцієнт. Це також динаміна і перемінна величина. Рівень переваги у часі визначає рівень заощадження. Якщо у вас велика перевага в часі товар сьогодні для вас цінніший, ніж в майбутньому і ви будете більше споживати, якщо перевага в часі маленька - зросте заощадження. Неважко уявити, що первага у часі зросте до неймовірного рівня, якщо ви дізнаєтесь, що через тиждень на Землю впаде метеорит, заощаджувати не буде жодного сенсу.
Поняття перевага у часіі відсоткової ставки, і розуміння маніпуляцій ними - є фундаментом автрійської теорії бізнес-циклу.
Експлуатація
Ну, і на решті. Виходячи з цього, Бьом-Баверку вдалося спростувати марксистський міф про "експлуатацію". Не розуміючи природи переваги у часі марксисти стверджували, що всю вартість товару створює праця, тобто весь прибуток по праву належить пролетаріату, а не капіталісту. Якщо не враховувати відстокової ставки, то можна прийти до висновку, що воно десь так і є. Але якщо б не було капіталіста, гроші за вироблений товар працівник зміг би отримати лише тоді, коли товар пройшов би повний цикл виробництва і був би проданий. Інколи це могло б тривати роками, у с/х виробництві, це як мінімум декілька місяців.
Але що ми маємо насправді? Фактично, капіталіст бере на себе, крім ризику, що товар може бути не проданий, виплату грошей працівнику вже сьогодні, взамін більшого прибутку, який він отримає після завершення виробництва і продажу. Тобто ми маємо майже той самий процес, що і в банківській установі. Працівник бере "прибуток" у розтрочку, а капіталіст як позикодавець отримує із цієї розстрочки відстокову ставку.
Людська активність направлена на подолання існуючого дискомфорту (їжа, одяг, житло, транспортні засоби, предмети культури і т.п.). Подолання дискомфорту відбувається за рахунок споживання. Споживчі товари можуть вироблятися як безпосередньо людською працєю, так і за допомогою засобів виробництва. Засоби виробництва з'являються за рахунок утримання від споживання (економічне заощадження). Тобто працючи людина може створювати або безпосердньо товари споживання або засоби виробництва (капітал), який в подальшому дозволяє виробляти більше споживчих товарів.
Два важливих моменти, які підкреслюють австрійці - капітал не є однорідною масою, а розподіляється в залежності від того строку, через який капітал буде працювати, тобто капітал є довгостроковим і короткостроковим. Наприклад, мотигу можна виробити за рахунок невеликого заощедження, комбайн за рахунок значно більшого заощадження. Як правило, довгостроковий капітал більш продуктивний. Другий момент, пов'язаний з першим, капітал не однорідний у поділі на товари групи А (споживчі) і Б (засоби виробництва). Деякий капітал може одночасно бути і споживчим товаром (наприклад, дім), деякий капітал, направлений на виготовлення споживчих товарів, інший на виробництво капіталу, який буде виробляти споживчі товари, або ще на один "капітальний рівень" вище. Тобто капітал - це складна ієрархія, утворена в процесі заощедження, один капітал може відобразитися на споживанні вже завтра інший через десятки років. Свого часу Сталін насильно заставив людей "заощаджувати", просто забравши в них все, що було. Це я кажу для того, щоб було зрозуміло, що той рівень якого досяг совок - це досягнення не Сталіна, а людей, за рахунок життя яких було створено капітал.
Також треба відмітити, що на відміну від стереотипного уявлення гроші не є капіталом. Розширення грошової маси не дає більше капіталу, а от коли СССР вивозили в Німеччини заводи - капіталу ставало більше. Але про це більше, коли буду писати про бізнес-цикл.
Час
Бьом-Баверк зробив важливий внесок в економіку, пояснивши економічну природу часу і що з неї випливає. Він показав, що властивістю всіх людей є надання більшої вартості теперішньому товару, ніж такого самого товару в таких самих умовах в майбітньому (ми зараз не кажемо про гроші, тому що там ще додається фактор очікування інфляції). Наприклад, яблуко, яке ви можете зїсти прямо зараз для вас цінніше, ніж те саме яблуко через рік. Це явище пізніше отримало назву переваги у часу (time preference). За допомогою переваги у часі можна пояснити відсоткову ставку (interest rate), те що не змогла раціонально пояснити церква і тому назвала ростовщицтвом і гріхом. Відсоткова ставка - це різниця у вартості між майбутнім товаром і теперішнім. Вона також суб'єктивна і не обов'язково має монетарне вираження, наприклад позичаючи гроші другові, ви можете отримати відсоткову ставку (на цьому прикладі видно наскільки недосконалий теперішній переклад терміну, дослівно він - рівень інтересу), виражену у позитивному почутті того, що ви допомогли другові.
Тут треба ще підкреслити, що розуміючи суб'єктивну природу вартості, ми вже можемо сказати, що не обов'язково яблуко сьогодні буде вартувати менше, ніж через деякий час: завдаки граничному аналізу легше побачити, що яблуко восени буде дешевше яблука зимою, це змушує людей заощеджувати яблука для споживання зимою. Тобто перевага у часі не сталий коефіцієнт. Це також динаміна і перемінна величина. Рівень переваги у часі визначає рівень заощадження. Якщо у вас велика перевага в часі товар сьогодні для вас цінніший, ніж в майбутньому і ви будете більше споживати, якщо перевага в часі маленька - зросте заощадження. Неважко уявити, що первага у часі зросте до неймовірного рівня, якщо ви дізнаєтесь, що через тиждень на Землю впаде метеорит, заощаджувати не буде жодного сенсу.
Поняття перевага у часіі відсоткової ставки, і розуміння маніпуляцій ними - є фундаментом автрійської теорії бізнес-циклу.
Експлуатація
Ну, і на решті. Виходячи з цього, Бьом-Баверку вдалося спростувати марксистський міф про "експлуатацію". Не розуміючи природи переваги у часі марксисти стверджували, що всю вартість товару створює праця, тобто весь прибуток по праву належить пролетаріату, а не капіталісту. Якщо не враховувати відстокової ставки, то можна прийти до висновку, що воно десь так і є. Але якщо б не було капіталіста, гроші за вироблений товар працівник зміг би отримати лише тоді, коли товар пройшов би повний цикл виробництва і був би проданий. Інколи це могло б тривати роками, у с/х виробництві, це як мінімум декілька місяців.
Але що ми маємо насправді? Фактично, капіталіст бере на себе, крім ризику, що товар може бути не проданий, виплату грошей працівнику вже сьогодні, взамін більшого прибутку, який він отримає після завершення виробництва і продажу. Тобто ми маємо майже той самий процес, що і в банківській установі. Працівник бере "прибуток" у розтрочку, а капіталіст як позикодавець отримує із цієї розстрочки відстокову ставку.