Назбиралось думок..
За життя довжиною в четверту частину століття, було перелопачено не одну гору книг на психологічні,життєві, корисно-масні тематики. Та іноді відчуваєш себе стоючи перед черговою стіною проблем, як дитина , безпорадна, збентежена, розгублена,дитина, яка хоче в дитсадок, пітніти над вивченням віршику на черговий новорічний ранок, хоче, щоб її катали на санках, приносили чай та пігулки, коли вона хворіє, купували рукавички та взуття на низькій безпроблемній платформі… одним словом «втікти»… втікти хочеться у минуле, навіть якщо воно мені коли я була маленькою не подобалось, нехай, зате мої проблеми, стануть проблемами дорослих,.. надійних, міцних дорослих, які в наших очах, ніколи не були дітьми, здавалося б, вони вічно справлялись з проблемами, вічно були дорослими, з початку свого життя вони навчились заробляти гроші і розрулювати «каперові» ситуації….
День, два віриш в те що ти перенесешся в минуле…а може я стану виключенням??!! На третій, реальність холодним душем поливає твій мозок, він глючить, пручається, робить вигляд, що не розуміє в чому проблема…але проблема від цього не вирішується, вона росте, росте доти, доки ви її будете боятися дивитися у вічі. А у очі дійсно важко подивитися, і не кожен, не те що на третій день не дивиться , деякі уникають цього цілісіньке життя. Страх перешкоджає вирішенню проблеми, вони , немов, брудна білизна складуються на поличці думок..і через деякий час, через перенасичення брудом та негативом, розпочнеться процес руйнування, у мене я знаю, що руйнується, якщо такі ситуації трапляються і у вас, то ви мене зрозумієте.
Хочу навчитися казати «НІ» - це моя мрія, бо через мою нерішучість, це моя основна проблема. Хочу навчитись тверезо аналізувати ситуацію, це теж моя мрія, бо через мою замріяність, аналіз отримується відірваним від реальності. Хочу навчитися абстрагуватись,бо іноді занадто близько все беру до душі і навіть не уявляють, що ото все не таке вагоме, щоб його так близько пускати у свою спокійну свідомість.
Так, звісно, може бути купа порад від інших, може бути купа систем, але всі вони відкидаються, як щось інородне, всі вони забуваються, як непрофільний предмет в універі. Потрібно знайти свій шлях, своє особисте рішення, бо як не може бути одного ключа від всих дверей…так і не може бути одного способу рішення проблем для всих людей… книга це щось загальне, пораде це щось особисте.. і те і інше, корисне, корисне для аналізу, але не завжди корисне для примінення на собі… аналізуйте себе, змінюйте, не бійтеся своїх думок, не бійтеся виносити їх на поверхню… тому, що як і велику картину краще сприймати на відстані, так і проблему краще вирішувати, якщо ви її витягнете назовні… сам на сам… віч на віч з нею… ось що саме найстрашніше, ось що не кожен може… зізнатись… а зізнавшись , виправити..
День, два віриш в те що ти перенесешся в минуле…а може я стану виключенням??!! На третій, реальність холодним душем поливає твій мозок, він глючить, пручається, робить вигляд, що не розуміє в чому проблема…але проблема від цього не вирішується, вона росте, росте доти, доки ви її будете боятися дивитися у вічі. А у очі дійсно важко подивитися, і не кожен, не те що на третій день не дивиться , деякі уникають цього цілісіньке життя. Страх перешкоджає вирішенню проблеми, вони , немов, брудна білизна складуються на поличці думок..і через деякий час, через перенасичення брудом та негативом, розпочнеться процес руйнування, у мене я знаю, що руйнується, якщо такі ситуації трапляються і у вас, то ви мене зрозумієте.
Хочу навчитися казати «НІ» - це моя мрія, бо через мою нерішучість, це моя основна проблема. Хочу навчитись тверезо аналізувати ситуацію, це теж моя мрія, бо через мою замріяність, аналіз отримується відірваним від реальності. Хочу навчитися абстрагуватись,бо іноді занадто близько все беру до душі і навіть не уявляють, що ото все не таке вагоме, щоб його так близько пускати у свою спокійну свідомість.
Так, звісно, може бути купа порад від інших, може бути купа систем, але всі вони відкидаються, як щось інородне, всі вони забуваються, як непрофільний предмет в універі. Потрібно знайти свій шлях, своє особисте рішення, бо як не може бути одного ключа від всих дверей…так і не може бути одного способу рішення проблем для всих людей… книга це щось загальне, пораде це щось особисте.. і те і інше, корисне, корисне для аналізу, але не завжди корисне для примінення на собі… аналізуйте себе, змінюйте, не бійтеся своїх думок, не бійтеся виносити їх на поверхню… тому, що як і велику картину краще сприймати на відстані, так і проблему краще вирішувати, якщо ви її витягнете назовні… сам на сам… віч на віч з нею… ось що саме найстрашніше, ось що не кожен може… зізнатись… а зізнавшись , виправити..