точка зламу

Mar 05, 2014 01:06

Сьогодні начебто почала поволі заспокоюватися, хоча напруги ще хоч відбавляй. Останні тижні - це ніби якийсь переворот у мізках, стан душі - у ступорі. Одна жахлива новина змінює іншу, не менш тривожну. Вчора дзвонила аж 2 рази мені мама, плакала. Хоча вона у мене дуже оптимістична, весела за характером. А тут з її голосу була відчутна величезна тривога: Що з нами буде? Це війна? Я її заспокоюю, що все буде добре, що світ нас не залишить у біді. Мій брат кожним днем очікує повідомлення у воєнкомат, мама розпереживалася. Поговорила і з братом. А він навпаки, навіть був веселий і запевнив мене, що все буде добре. Ну, а якщо ні, то що поробиш: обов´язок є обов´язок. І я так гадаю. Тільки от не знаю, чи вдалося мені маму заспокоїти, переконати її у тім, що до війни не дійде. Дуже хотілося би вірити, що сили Добра є на нашій стороні і що вони захистять нас..
Так, цілий день не відірвавши очей від новин та ТБ, здається, я справді почала заспокоюватися: якийсь внутрішній голос ніби промовляє, що не все є так зле, що, може, і добре, що стан речей повернувся таким от ребром, що все погане є і до добра. І я от так собі міркую: якщо би Путін не напав на Крим, світ і надалі би плутався у хаосі дезінформацій, і надалі би був у тенетах омани та вагань щодо справжніх намірів Росії. А так - ставки зроблено, карти відкрилися. Думаю, що ця гра ва-банк є його, Путлера, останньою.. Після його брифінку в живому ефірі цілий світ переконався, у якому полоні своїх блюзнірських фантазій ця особа опинилася.. Один психолог у чеському ТБ аналізував поведінку Путіна під час прес-конференції, і висловив думку, що Путін, хоч і намагався показати свою самовпевненість і переконаність, проте йому не вдалося приховати свою якусь таку внутрішню розбалансованість і навіть роздратованість.
Відчуваю, що сьогодні настала точка зламу і відліку нової, щасливішої ери України..

думки вголос

Previous post Next post
Up