Злотоволоска і темноволоска. (Казка).

[viktina]

Жили були дві дівчинки - ну, можна сказати, що подруги, проте не настільки подруги, як скоріше їх об´єднувало те, що були однокласницями та сусідками. Обидві дівчинки росли разом у свого довкілля на очах: обидві були розумненькими, допитливими, до всього цікавими та ще й на додачу дуже милими та гарненькими. З однією лише рiзницею: перша - наче янголя зі золотими кісками, бездонно блакитними очками та ямочками на щічках, коли посміхалася, а друга - темноволоска з карими, майже золотисто-бурштиновими очима, особливо тоді, коли сонячний промінь потрапляв у зіниці, чи то дівчачі очі сяяли радістю.. Тільки от оте друге дівча якось з часом все рідше і рідше почало посміхатися, все рідше було чути його тендітний, не надто гучний голосок, на відміну від дівчатка першого, яке чимдалі посміхалося все частіше і частіше, все голосніше і голосніше щебетало і дзеленчало, наче срібний дзвіночок, усілякі милі нісенітниці - і від того усі - батьки, бабусі і дідусі, тітоньки і дяденьки, друзі, однокласники, сусіди - всі впадали у неймовірний захват. Десь тоді усе і почалося: темноволоска почала соромитися щось сказати, відразу червоніла, від рум´янцю її бліда шкіра набувала якогось такого нездорового відтінку, а якщо щось промовила, то майже напівпошепки.. Через деякий час вона стала посміховиськом серед хлопчаків у класі та y дворі - не було у неї такого пишного та модного одягу, як у блондинистиго янголятка, не було багато часу проводити з дітьми, бо весь час мусила доглядати свого молодшого братика - допомагала мамі, яка працювала на двох роботах і яка нещодавно розлучилася з батьком-алкоголіком.. Натомість блондиночка виростала в добре забезпеченій та поважній сім´ї: обидвоє батьків користувалися неабияким авторитетом - обидвоє провідні науковці, інтелігенція, еліта народу так сказати. Дівчинка дуже добре вчилася, вона була одиначкою і тому вся увага та любов її батьків і рiдних були спрямовані на її майже аристократичне виховання: з уроками їй допомагали, дівча відвідувало різні творчі гуртки (танці і живопис), музичнy школy, навчалася іноземним мовам і т.д. Коротше, коли настав час збирати "плоди" і стартувати до нового, вже дорослого життя, у дівчат вже був сформований свій, абсолютно відмінний від одне одного, світ. З темноволоски виросло тихе, несміливе, полохливе  створіння - навіть можна сказати, що й інколи заздрісливе - аякже, скільки разів вона собі уявляла, що матиме такі ж можливості, як і її сусідка: адже темноволоска також любила понад усе мистецтво - особливо живопис, балет, музику, вона також хотіла розмовляти іноземними мовами, вона, правда, вчилася у школі добре, проте виснажливе та не надто впорядковане щодо дисципліни та добробуту дитинство, де всього мусила досягати без жодної на те допомоги, беж жодної підказки зі сторони досвідченіших та вченіших дорослих, таки давало збій у навчанні - недоспані ночі після догляду за братиком, який вже з немовляти часто хворів, віддзеркалилися в оцінках та цілковитій успішності у школі. Натомість золотоволoска - о, з неї розквітла справжня екзотично-приваблива, горда, і недосяжна для багатьох закоханих юнаків, квітка: дівчина була надміру вродлива, розумна, ерудована, вихована, у неї було чудове реноме - адже походить з такої інтелігентної та шляхетної родини! Похвали сипалися зі всіх сторін, вона була справжнім улюбленцем публіки: хлопці не могли своїх очей відвести від її вроди, інші дівчата брали з неї приклад.. Словом, все було у золотоволоски якнайкраще, адже все життя ще попереду і воно має такий чудовий старт! А темноволоска? А що з нею? І, власне, куди це вона запропастилася - щось її довго видко поміж людьми не було? Сховалася, чи то що не, дай Боже, сталося? Ні-ні, нікуди не запропастилася і нічого, слава Господи, не сталося - просто почала ще більше сахатися людей, хлопців і розпараджених дівчат-одноліток оминала десятою дорогою - вже несила була слухати ці в´їдливі насмішки, дедалі більше ставала відлюдькуватою, що аж якось-то її ніхто вже інакше як "дивачка" і не називав.. Дивачка то й дивачка.. А дивакувате, справді дикувате дівчисько, що постійно опускало погляд, все ховалося від людей у ліску, що тягнувся аж ге-ен темною смугою з-поза околиць передмістя.. Там, у тім лісі було невеличке, проте чисте і поросле жаборинням та лілеями, озерце.. Ось саме там з дивачки та дикунки, коли жодні пильні очі не вп´ялюються гостро кусючими осами та не впиваються пиявками, ставала чарівна Царівна лісу - Мавка.. Темноволоска то бігала по березі і мочарах, визбируючи дивовижні духмяні трави-квіти і з них собі плела вінки, то сідала край води і тихо собі щось наспівувала в такт із ряботинням хвиль, то просто читала - до упою і до самого стемніння зачитувалася, бо дуже любила казки і поезію, історичні романи і легенди - і ось так собі лише тут дозволяла уявляти, що то все написано лише про неї, злим духом закляту лісову Царівну...
А золотоволоска тим часом вже готувалася до видання - не було жодного сумніву, що їй пощастить зустріти свого принца - лицаря на білім коні - і таки їй це вдалося: і гарний, і розумний, і не з бідних хлопчина був.

(To be continued?)

---------------------------------------------------------------------------

ГМ...Ну, не знаю - продовжувати, чи ні? Щось я не вмію казки складати - але хоч спробувала.. коротше, побачимо, як настрій буде..