А тепер щось життєствердне від Smijana
подолавши вершину
Коли зупинку серця пережито не одну,
З гачка рибину в воду вкинуто іще раз..
Я цю красу дерев і сонця не мину.
Як не минають картярі Лас-Вегас.
Коли відмерехтів в очах високий перевал
І причинив собою небо за спиною,
Скінчилось сходження. І мов дев'ятий вал
Печаль накрила світ увесь водою.
Народжене у муках - чи востаннє на віку,
Безсиле тіло до грудей притисне руки..
Нехай зів'яли мої квіти у вінку.
Та зеленіють завжди мої луки.
http://smijana.livejournal.com/tag/%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%8F