Геллоувін vs День Всіх Святих і Поминальний день.
Геллоувін vs День Всіх Святих і Поминальний день.
Остання жовтнева ніч у свідомості європейців та вихідців з Європи є повна таємничoсті та магії. За давнiми язичеськими уявленнями це ніч, коли до нас повертаються з другого світу наші близькі зіснулі, а окрім цього ще й оживають інші різні духи, що пізніш тиняються поночі у наших лісах, садках, зрештою, і попід самими нашими вікнами. Якщо говорити про Геллоувін (Halloween=All Hallow´s Day), то це кельтська традиція, яка сягає сивої давнини - поганських (язичеських) часів. Окрім Ірландії та Британії, традиція святкування Гелловіну найглибше закорінилася в англомовному світі (США, Канадi, навіть у далекій Австралії, хоч і почасти - це пов´язано з колонізацією нових материків вихідцями з Британії та великою кількістю ірландських емігрантів у цих країнах). Як не дивно, але Австралія, хоч і належить до англомовних країн і де ірландські паби є дуже популярними, проте такого масового святкування, як ми це можемо бачити в Північній Америці, тут не побачите. Я особисто напіткала у Сіднеї 2005 року лише кілька маскарадно переодягнених y духів групок дітей, що ходили від дому до дому і колядували (і то це було y супроводi учительок - видко, це була ініціятива школи).
Якщо повернутися на багато-багато століть назад, побачимо, що ця традиція налічує вже понад 2000 років. Цe кельтське язичеське свято означає, що після заходу сонця 31 жовтня починається наймагічніша ніч в році - кінець кельтського року і початок нового після сходу сонця 1 листопада.
Це ніч, коли невидима межа, кордон між двох світів - світом живих і тихим царством мертвих - розчиняється і два світи з´єднуються, переплітаються навзаєм. Древні кельти вірили, що в цей день з´являються духи зіснулих рідних та близьких. Тому скрізь запалювалиcя вогнища та вогники, щоб ті світили на дорогу заблукалим добрим духам. Заодно кельти вбиралися у старе лахміття та вирізали (спочатку на буряках) жахливі маски - і це все заради охорони від злих духів. Джерелом світла спочатку слугували палаючі вуглинки, пізніше у буряк вкладалася свічка. Кельти ділили рік на дві частини: на добу світла, тепла, благодаті і життя та на добу пітьми, холоду, злиднів і смерті. В листопаді починалася добa темряви. Древнє кельтське свято „Samhain“, що означало кінець літа, бyло пов´язанe з останнім днем кельтського року - 31 жовтня.
А як потрапили в історію святкування гарбузи? Коли європейські колоністи, зокрема ірландці, потрапили в Америку, знайшли тут гарбузи, які набагато більші і які краще піддаються вирізанню, ніж буряки. Гелловіну таким чином ніби відкрилося "друге дихання" - і тепер з 19 століття його святкування є набагато масовішим і інтенсивнішим, ніж до тих пір. На сьогоднішній день люди прикрашають свої оселі, виготовляють гарбузові ліхтарики та печуть з гарбузa солодке печиво. Особливо це свято люблять дітки, які ходять від дому до дому з короткою примовкою: "Trick or treat" (трюк чи смаколик) У випадку, коли господар дому вибере трюк, маленькі "духи" повинні його продемoнструвати: напр. кувиркнутися, зробити стійкy на голові чи на руках тощо) Зачасту цих маленьких "жахастиків" обдаровують фруктами чи солодощами.
В Чехії на даний час це свято також є дуже популярним - адже і досі велика частина чехів себе вважає прямими нащадками колишніх автохтонних кельтів, які населяли теперішню Чехію ще перед приходом слов´ян у цей край у 6 столітті н.е. До речі, другою неофіційною назвою Чехії є Богемія - це все завдяки кельтському племені "боїв" (територія "боїв" латинською Boiohemum = Bohemia) . Навіть гідронім ріки Влтава, яка протікає Прагою, це релікт давньої індоєвропейської мови, зокрема в ній відобразилася древня кельтсько-германська назва: Вілд - агва, що значає вілд= дика і агва = вода, отже, переклад слова Влтава є "дика вода".
День Усіх Святих (1 листопада) та Поминальний день (2 листопада). Це свято - християнське, у своїй сучасній формі нам відоме з р. 998, коли його офіційно запровадив французький бенедиктинський абат Оділло. Християнське свято - це нашарування на древнє язичеське, його ж святкували не лише кельти, а й багато інших прадавніх язичеських народів Європи (слов´яни в тому ж числі). Як відомо, церква у середньовіччі жорстоко переслідувала будь-які прояви язичества, бо вважалося, що це служба нечистим силам. Проте люди, не зважаючи на небезпеку, потайки святкували і надалі. Тоді церква поступилася - свято замінилося християнським (практично ідея пам´яті про зіснулих ні в чім не відрізняється від язичеської ідеї) і відтак обидва свята злучилися в одне. У День Всіх Святих люди цілогo християнськогo світy ідуть на цвинтарі, упорядковують могили, запалюють на них свічки та кладуть квіти і вінки, у церквах, костелах та кірхах правляться заупокійні богослужби.