#Є

[vikanaimanovska]

Вже важко про це все думати і морально, і фізично. Може, тому вночі пишеться таке...

Чого стоїш тут, хлопче? Чого стоїш?
І що в очах ховаєш, і там за спиною?
Ой, знову вибух... і тут. Хутчіш!
Витягуєш звідкись силу, долаєш втому.

Чого стоїш тут, хлопче? Невже війна?
Ти ж хочеш уже додому, на той маршрут,
Де твої друзі чекають, туди, де сім'я,
Та твердо стаєш на шлях прославлених Крут

Чого стоїш тут, хлопче? Ти бачив отой вогонь?
Ти бачив і знаєш на дотик пекельний жар.
І сили беруться нізвідки, з чужих долонь,
Що стали уже своїми. Їх сотні пар.

Чого стоїш тут, хлопче? Ти вже герой!
В ідею так свято віриш? Поширюй її довкруж.
Загасне страшний та не згасне отой вогонь,
Що мальвами зацвіта у сотнях вкраїнських душ.

Стоїш ще, хлопче? Благаю, і далі стій!
Відвага в грудях, на плечах державний стяг.
Ти виграєш всю війну і виграєш бій.
Для чого ж тоді іще ти п о в с т а в?