Банжур, кожум'яцькі аристократи!
Як відомо, легендарний фільм "За двома зайцями" (1961) невдовзі після виходу на екрани треба було переозвучувати для всесоюзного прокату, тобто - російськомовного. З цим другим звуком стрічка відома, певно, всім. На щастя, оригінальну озвучку не додумалися знищити (як це робили з величезною кількістю телеспектаклів), вона просто пролежала кілька десятиліть на запилених полицях кіностудії Довженко чи деінде. Цьогоріч на кінофестивалі "Молодість" анонсували вихід стрічки в оригінальній українській озвучці, телеканал "Ентер-фільм" навіть уже показав у своєму ефірі, а добрі люди записали і поділилися (лежить осьдечки).
"За двома зайцями" певною мірою можна назвати філологічною комедією. Мовлення персонажів несе величезне навантаження: насамперед це картина барвистого населення Києва початку ХХ століття; характеристика власне персонажів; і, безперечно, комічна складова. Більшість жартів вибудовано саме на невідповідностях мовних. Якщо "російська" озвучка досає цього завдяки змішуванню мов, то оригінальна "українська" - завдяки змішуванню форм, не лише лексичних і граматичних (це якраз очевидно), а й фонетичних. Голохвостий, навіть переходячи на російську, вимовляє всі слова з характерними українськими фонетичними й орфоепічними особливостями, на кшталт "я верю в любов з першого погляду", "коли він з тудова гляне вниз" і т.д. Цікаво звучать і фрази, що стали крилатими. Пам'ятаєте сакраментальне "Опозорили на весь Київ, на всю вуліцу!"? А було: "Опозорили на весь Київ, на весь Поділ!". Звичайно, ніякого "мужичья" в оригіналі не було, бо була "мужва", не "рубли", а "карбованці". Найбільше мені сподобалось безсмертне "Такими махонькими-махонкими, как мыши, то есть, пардон, как крисы", котре звучало смішніше: "...такими махонькими-махонькими, я пацюки, то єсть, пардон, як кріси". Ось в чому був насправді жарт:) Всіх закликаю до візити на старі київськи Кожум'яки, звук цілком пристойний. Приємного перегляду!