Ліна Костенко

[vida_eva]

Та людина, про яку з гордистю говориш - так, вона наша, вона справжня, вона українка. Дякую Вам, за творчість, за Ваш голос, за ті слова, які кожен раз звучать дуже доречно. Многая літа!

Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
- Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:

- Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!