Чому ми не можемо ефективно працювати?
Сьогодні Україна переживає не найкращі часи, це пов’язано з різними факторами, але сьогодні я хочу конкретно зупинитися на одному з них, а саме, це криза в керуванні!
Жодне підприємство, не може обійтися без керівника, навіть в трьох палатках на базарі є старший продавець. Це саме стосується України, де кожен рік проводяться адміністративні реформи, які чомусь не дають бажаного результату.
Дуже прикро це визнавати, але часто керівники, особливо в державному секторі, не вміють навіть користуватися комп’ютером, про інтернет взагалі можна забути.
Також значною проблемою для сучасних керівників є, те, що багато з них, не мають досвіду керівництва, а стали на цю посаду, бо мають гарного свата, який знаходиться ще вище, і якому необхідна підтримка з низу, теж саме стосується наших верхів, за правління Януковича, донецька діаспора займає всі керуючі позиції, і скоро це буде не тільки на державному рівні!
Про що можна говорити, коли начальником міліції, якось міста в Криму, став лейтенант з Донеччини!
Це не є нормальним, і взагалі це не нормально, коли таким чином людей без знань і навичок ставлять на керівні посади! Уявіть собі що відчуває людина, коли вона вже готувалася, щоб зайняти ту керівну посаду, а на те місце ставлять некомпетентну людина, яка перед цим невідомо чим займалася, і поняття про дану структуру немає.
До речі схожа ситуація була після Другої світової війни, коли в усіх куточках тоді ще СРСР, на керівні посади ставили чоловіків, тому, що їх було мало, і жінка начальник, тоді не завжди адекватно сприймалося. Уявіть, Ви комбайнер, а Вас ставлять головою колгоспу, ситуація чимось нагадує сьогодення.
Така ситуація не є поодинокою по Україні і повторюється скрізь.
Тепер уявіть куди нас приведуть такі керівники? Але вихід є, потрібно ставити на керівні місця тих хто цього заслуговує, працює в цій сфері, і обов’язково молодь, оскільки їй зараз найважче. При чому що молодь у нас розумна, але система дуже часто не дозволяє, прийти молодому і ініціативному керівнику, на місце, оскільки там є свої барєри, і дуже часто молодь вибирає, що краще шукати кращого життя за кордоном ніж в Україні.
Жодне підприємство, не може обійтися без керівника, навіть в трьох палатках на базарі є старший продавець. Це саме стосується України, де кожен рік проводяться адміністративні реформи, які чомусь не дають бажаного результату.
Дуже прикро це визнавати, але часто керівники, особливо в державному секторі, не вміють навіть користуватися комп’ютером, про інтернет взагалі можна забути.
Також значною проблемою для сучасних керівників є, те, що багато з них, не мають досвіду керівництва, а стали на цю посаду, бо мають гарного свата, який знаходиться ще вище, і якому необхідна підтримка з низу, теж саме стосується наших верхів, за правління Януковича, донецька діаспора займає всі керуючі позиції, і скоро це буде не тільки на державному рівні!
Про що можна говорити, коли начальником міліції, якось міста в Криму, став лейтенант з Донеччини!
Це не є нормальним, і взагалі це не нормально, коли таким чином людей без знань і навичок ставлять на керівні посади! Уявіть собі що відчуває людина, коли вона вже готувалася, щоб зайняти ту керівну посаду, а на те місце ставлять некомпетентну людина, яка перед цим невідомо чим займалася, і поняття про дану структуру немає.
До речі схожа ситуація була після Другої світової війни, коли в усіх куточках тоді ще СРСР, на керівні посади ставили чоловіків, тому, що їх було мало, і жінка начальник, тоді не завжди адекватно сприймалося. Уявіть, Ви комбайнер, а Вас ставлять головою колгоспу, ситуація чимось нагадує сьогодення.
Така ситуація не є поодинокою по Україні і повторюється скрізь.
Тепер уявіть куди нас приведуть такі керівники? Але вихід є, потрібно ставити на керівні місця тих хто цього заслуговує, працює в цій сфері, і обов’язково молодь, оскільки їй зараз найважче. При чому що молодь у нас розумна, але система дуже часто не дозволяє, прийти молодому і ініціативному керівнику, на місце, оскільки там є свої барєри, і дуже часто молодь вибирає, що краще шукати кращого життя за кордоном ніж в Україні.