очікування
Годі шукати цікавіше заняття, ніж очікування чогось. В такі моменти відкриваєш в своїй свідомості нові грані, в своєму тілі нові зморшки, в природі нові фарби. Живеш, дихаєш, з кожною секундою втрачаєш контроль над собою все більше.Смієшся, якось нервово, дивишся на стрілки які навіть не тремтять, дратують, насміхаються над тобою, та все ж приходить момент просвітлення, і він такий солодкий як ніколи, він витриманий як добре вино, він подарований долею, та чи зумієш ти відчути це все переживши попередні моменти очікування? що краще???? Чим жити моментом чи Вічністю? Кому вірити? Собі чи маленьким сигналам, які посилає небо. Стрибнути чи зачекати попутного вітру, і нехай несе, плистиму по світу, знатиму все, не чекатиму нічого...... та все ж ні. Житиму тут, це моє місце, це мій світ, це я потрібна тут, хоч ще до кінця не знаю для чого.........