Nocturnal Animals

[vfshark]

R:
Ось фільм, раджу. Принаймні це чи не перший фільм за останні пів року, який мені справді було цікаво дивитись і про який, що важливо, цікаво було думати опісля.
https://www.kinopoisk.ru/film/909898/

V:
Кіно сильне, страшне, цікаве. І думати цікаво після, хоча тут вільна дорога для інтерпретацій і немає чітких рамок як сприймати історію і фінал.
Це добре.

R:
А твоя версія фіналу яка?

V:
Він розібрався зі своїм внутрішнім. Можна сказати, що книжкою, посвятою їй, фінальним неприходом на зустріч він виразив і завершив відносини з нею. Або можна сказати що він вбив свою нерішучість і тягу до неї як герой роману вбив свого "обідчика". Формулювати можна з різним відтінком залежно від власного рівня розвитку і озлобленості, але суть приблизно схожа.

R:
Я думаю, що вона ж хотіла, аби він став сильним, ось він власне й став таким. Сильним, але мертвим. А мертвим лиш внутрішньо, чи і також фізично - це вже не так важливо.
Хороший фільм.

V:
Сильним герой книжки так і не стає, він лиш вбиває в самозахисті і помирає. Як мінімум ця частина автора не стає такою як вона хтіла. Я думаю, йому взагалі стає похуй на неї і що вона хтіла після фінального "прощання" з нею. Він змінився внутрішньо, але для себе. І далі буде жити як вважає за потрібне. Сам. Живим.
Хороші актори. Хороший стиль і операторська. "Одинокий мужчина" був непоганим, а це ще один крок вперед.

R:
Можливо це і так. Просто помста, нічого більшого.
На те вони й існують відкриті фінали фільмів.

V:
Не думаю, що "помста" в звичному розумінні. Якось він (автор) вище виглядає ніж це. Це нормальні зміни, боротьба з внутрішніми демонами і трансформація.
Звичайно, я трактую з субєктивного бачення фільму і взагалі життя. Тому я бачу тут завершення гештальту (відносин з нею) по психологічним канонам і перехід до нової сторінки в житті, не обтяженої "нею". Вона це вже минуле, яке було в якийсь момент, дало поштовх для його трансформації, і пройшло.

R:
Ти правий в трактуванні фільму. Ця, як власне й інші версії фіналу, цілком мають право на життя.
Страшний фільм. Певно тому, що так чи інакше я ототожнював себе із головним героєм.

V:
Якщо з більшим відтінком озлобленості, то типу: "Прощавай. Мені вже все-одно. Залишайся сама зі своїми проблемами, зраджуючим чоловіком, нелюбимою роботою, фінансовою невпевненістю і материнськими комплексами. Я став ким хотів, написав нарешті хорошу книжку, розпрощався з тобою і приходжу до гармонії. Щасливо залишатись".

V:
Страшний. Взагалі, люди найстрашніше що може бути. Мені сплили пару власних випадків, коли я був перед більшим числом озлоблено-наглих гопарів, і якби я залишився в їх руках то міг банально не дожити до сьогодні.
Ніякі монстри, привиди і катастрофи не можуть так лякати, як люди.