Apr 21, 2016 22:47
В пошуках старого друга зайшов на випивач. Гараж, лікеро-вина, районні пацанчики, деякі з дружинами. Шутєйки, веселий настрій, кілька днів тому один став батьком.
Коли вже потихеньку збирались, шутєйки перейшли на клітку з перепілками тут же, в гаражі. Один пацанчик брав на понт іншого, щоб порішити "зайвого" перепіла. Інші ж (усі, "ми") до кінця посміхались акторським ролям, серйозності намірів добре знайомих нам доброзичливих хлопаків.
Новоспечений батько на хвилину вийшов, а зайшов з тулубом перепіла окремо від голови. Народ прихуїв.
Не те щоб я не бачив як щось живе стає неживим. Ще бігаючих хоч і безголових курей, або помираючих собак, або ще всякого було з дитинства. Але зараз щось сильно відвернуло - і забране життя, і привід, і формат п'яного фарфаронства.
Коли ж інший пацанчик закип'ятив чайник, вимочив у ньому труп і почав обирати - не стало для чого там залишатись.
Для себе я відчув ще одну причину не їсти м'яса. І, що навіть важливіше, впевненість в тому що я не хочу забирати життя. У будь-чого.
Прощатись потиском руки ні з ким не хотілось. Пішов не прощаючись.
восхождение,
☺ бонд,
sick of,
говно,
размышления