2015.08.11 - 2015.08.21 Захід
Тільки через транспорт я буваю там так рідко. 12 годин автобусом - таке собі щастя.
Катя і Коломия - гостинні, а атмосфера квартири нагадує московський дім дядька-тітки, такий сімейний релакс.
Під вечір першого дня зібрались політати на приватному Cessna-182 друга сім'ї. Але сідати другим пілотом за штурвал, самому злітати, крутити фігури? До цього я був не готовий. Пілот був крутий мужик і контролював ситуацію, а мені місцями було не до сміху. Увесь вечір потім шлунок ліз до горла :)
Квартира у центрі Львова була затишною та продуманою до дрібниць. Дерев'яні сходи, сутінки на балконі, тісні двори мов з фільму Фелліні. To-do плану не було, була невимушена імпровізація. Стандартний дах ратуші змінювався блуканням вулицями, Криївка - охуєнним вуличним музикантом, людні площі - тишею цвинтаря. Відчуття того, що місто раде тобі і хоче тебе бачити знов.
Франківськ розмився плямою у пам'яті, ще трохи фільмів і кав'ярень у Коломиї, і дорога на Чернівці. Наш кросовер, покружлявши по селах і приставши на гостини, знову біг асфальтом-бруківкою аж до чернівецького пентхауса Романа. Довгі піцерії та хард-рок-клаби завершились неочікувано близьким вечором про езотерику і пошук себе.
Хороше закінчилось наступного ранку, розмитим автовокзалом у вікні.
Катя і Коломия - гостинні, а атмосфера квартири нагадує московський дім дядька-тітки, такий сімейний релакс.
Під вечір першого дня зібрались політати на приватному Cessna-182 друга сім'ї. Але сідати другим пілотом за штурвал, самому злітати, крутити фігури? До цього я був не готовий. Пілот був крутий мужик і контролював ситуацію, а мені місцями було не до сміху. Увесь вечір потім шлунок ліз до горла :)
Квартира у центрі Львова була затишною та продуманою до дрібниць. Дерев'яні сходи, сутінки на балконі, тісні двори мов з фільму Фелліні. To-do плану не було, була невимушена імпровізація. Стандартний дах ратуші змінювався блуканням вулицями, Криївка - охуєнним вуличним музикантом, людні площі - тишею цвинтаря. Відчуття того, що місто раде тобі і хоче тебе бачити знов.
Франківськ розмився плямою у пам'яті, ще трохи фільмів і кав'ярень у Коломиї, і дорога на Чернівці. Наш кросовер, покружлявши по селах і приставши на гостини, знову біг асфальтом-бруківкою аж до чернівецького пентхауса Романа. Довгі піцерії та хард-рок-клаби завершились неочікувано близьким вечором про езотерику і пошук себе.
Хороше закінчилось наступного ранку, розмитим автовокзалом у вікні.