Майбутнім Джобсам та Гейтсам моє дружнє посланіє
Оригинал взят у reznichenko_d в Майбутнім Джобсам та Гейтсам моє дружнє посланіє
Мудра домогосподарка Маргарет Мітчелл у «Віднесених вітром» влучно сформулювала основний закон первісного накопичення капіталу: «Статки можна зробити як на краху цивілізації, так і на її створенні». Тобто коли ірландський батяр Джеральд О’Хара приїхав в дикі степи Джорджії, обробив землю, побудував маєток, розбагатів - він піднявся разом зі своєю країною - Конфедеративними Штатами Америки. Коли ж янкі-«саквояжник» після громадянської війни приїхав і задешево перекупив те, що залишилось від господарства Півдня - він зробив статок на його падінні.
У колишньому СРСР діють ті ж економічні закони, але з поправкою на місцевість. Їх найкраще сформулював живий класик Віктор Олегович Пєлєвін: «Первісне накопичення капіталу у пост-соціалістичної формації є також і остаточним». Тобто, якщо ти в 90-ті не встиг стати Рабиновичем, Абрамовичем, чи іншим Ахмєтовим-Кєрімовим, то вже не варто рипатись.
Чому не варто? Тому що розваливши колишню імперію, та ще гарячими повихоплювавши найласіші шматки її економіки, Рабиновичи-Абрамовичи накинули на розвиток нових пост-радянських країн важкий ланцюг. Їм не вигідно, аби держави розвивалися та росли, не вигідно, аби створювалися нові економічні ніші, бо разом з ними виростуть і нові капіталісти - амбітні, креативні, інноваційні, і тоді, так чи інакше, Ахмєтовим-Керімовим доведеться посунутися. Стерв’ятники за породою, ці люди чудово усвідомлюють, - якщо навколо запанує життя, вони залишаться голодні. Вони завжди будуть купувати футбольні команди замість того, щоб будувати університети. Їх найбільше влаштовує вічний пост-совок: країна, у якій слова «креативний клас» є зневажливою лайкою, в якій піп почесніший та багатший за вченого. Країна, яка торгує сировиною, а люди, здатні зробити щось нове та проривне, мусять або їхати з неї, або вічно битися об стіну чиновницької байдужості та жадоби, або існувати нелегально. Такий собі вічний Донбас, який можна довго та спокійно визискувати, не чекаючи від місцевого населення сюрпризів.
Тож, мій юний друже, якщо ти помічаєш за собою неабиякі здібності, якщо без жартів плануєш стати видатним інженером, новим Біллом Гейтсом - тікай. Роби як Сергій Брін - виїзжай звідси, і не озирайся, бо тут ніколи не зміниться погода, не настануть кращі часи, тут взагалі саме по собі ніколи нічого не зміниться. Все те лайно, що ти бачиш навколо - воно не просто так з’явилося, воно тут не випадково. Могутні люди дбайливо викачали повітря з цієї країни, щоб таким, як ти, не стало зайвого ковтку. Щоб такі, як ти, не проросли. Щоб не проросла нова цивілізація, нова країна, у якій їм нема місця. Ти їм тут не потрібен.
Але якщо, попри логіку і голос розуму, ти чомусь не хочеш залишати цю країну напризволяще - ставай разом з нами. Нам потрібна нова країна, і в ній нам дуже потрібен ти.
Мудра домогосподарка Маргарет Мітчелл у «Віднесених вітром» влучно сформулювала основний закон первісного накопичення капіталу: «Статки можна зробити як на краху цивілізації, так і на її створенні». Тобто коли ірландський батяр Джеральд О’Хара приїхав в дикі степи Джорджії, обробив землю, побудував маєток, розбагатів - він піднявся разом зі своєю країною - Конфедеративними Штатами Америки. Коли ж янкі-«саквояжник» після громадянської війни приїхав і задешево перекупив те, що залишилось від господарства Півдня - він зробив статок на його падінні.
У колишньому СРСР діють ті ж економічні закони, але з поправкою на місцевість. Їх найкраще сформулював живий класик Віктор Олегович Пєлєвін: «Первісне накопичення капіталу у пост-соціалістичної формації є також і остаточним». Тобто, якщо ти в 90-ті не встиг стати Рабиновичем, Абрамовичем, чи іншим Ахмєтовим-Кєрімовим, то вже не варто рипатись.
Чому не варто? Тому що розваливши колишню імперію, та ще гарячими повихоплювавши найласіші шматки її економіки, Рабиновичи-Абрамовичи накинули на розвиток нових пост-радянських країн важкий ланцюг. Їм не вигідно, аби держави розвивалися та росли, не вигідно, аби створювалися нові економічні ніші, бо разом з ними виростуть і нові капіталісти - амбітні, креативні, інноваційні, і тоді, так чи інакше, Ахмєтовим-Керімовим доведеться посунутися. Стерв’ятники за породою, ці люди чудово усвідомлюють, - якщо навколо запанує життя, вони залишаться голодні. Вони завжди будуть купувати футбольні команди замість того, щоб будувати університети. Їх найбільше влаштовує вічний пост-совок: країна, у якій слова «креативний клас» є зневажливою лайкою, в якій піп почесніший та багатший за вченого. Країна, яка торгує сировиною, а люди, здатні зробити щось нове та проривне, мусять або їхати з неї, або вічно битися об стіну чиновницької байдужості та жадоби, або існувати нелегально. Такий собі вічний Донбас, який можна довго та спокійно визискувати, не чекаючи від місцевого населення сюрпризів.
Тож, мій юний друже, якщо ти помічаєш за собою неабиякі здібності, якщо без жартів плануєш стати видатним інженером, новим Біллом Гейтсом - тікай. Роби як Сергій Брін - виїзжай звідси, і не озирайся, бо тут ніколи не зміниться погода, не настануть кращі часи, тут взагалі саме по собі ніколи нічого не зміниться. Все те лайно, що ти бачиш навколо - воно не просто так з’явилося, воно тут не випадково. Могутні люди дбайливо викачали повітря з цієї країни, щоб таким, як ти, не стало зайвого ковтку. Щоб такі, як ти, не проросли. Щоб не проросла нова цивілізація, нова країна, у якій їм нема місця. Ти їм тут не потрібен.
Але якщо, попри логіку і голос розуму, ти чомусь не хочеш залишати цю країну напризволяще - ставай разом з нами. Нам потрібна нова країна, і в ній нам дуже потрібен ти.