Стравово-мовне.

[vesna_liberty]

Член правління "Репортерів без кордонів" Джемма Пьорцґен днями сказала "Німецькій хвилі": "Якщо спитати звичайного німця, він не зможе багато розповісти про Україну. Коли ж він думає про Росію, то знає про неї досить багато. Таке ставлення не відповідає розміру та значенню цієї країни. Дуже мало людей знає, що борщ - українська страва. Більшість вважає, що це російська страва". Говорила це пані Пьорцґен в іншому, ніж, мовно-кулінарний, аспекті.

Втім, мені це нагадало Вроцлав і гарненьку затишну кав'ярню з безкоштовним Шпігелем для читання. Так-от прийшли ми туди пообідати - компанія з істориків і різних людей, що працюють з пам'яттю (так легше сказати) - з ФРН, Польщі, України, Росії, Білорусі. Й нікого, окрім гостей з України, не здивувала, звісно, страва у меню під назвою "Українська солянка". Тобто, не російська, й не український борщ. А саме українська солянка. Та й українців би з Києва не здивувала б, якби це не помітив Віктор Федущак зі Львова. Він і сфотографував на моє прохання, знайду фото, вивішу.

Також от в меню бару "Фідель" у Києві запам'ятався мені салат "Ґуантанамо". Ясно, що не табір, а місцина мається на увазі. Але моя збоченна уява не дозволяє мені поки що куштувати такий салат з таким назвиськом.

«Бар Фідель» на Яндекс.Фотках

Треба б принести їм фільм "Дорога до Ґуантанамо" - щоби транслювали під час замовлення салату-)