Тема цікава, серйозно до неї ніяк не доберусь з своїм перфекціонізмом. Тож добираюсь несерйозно.
От те, з чим згідна, в новинах р. Свобода:
США засуджують відео з полоненим солдатом як пропаганду афганських талібів
19.07.2009 Речник американських військових заявив, що використання солдатів із метою пропаганди є порушенням міжнародного права.
Напередодні, в суботу, ісламістський рух «Талібан» в Афганістані оприлюднив в інтернеті 28-хвилинний відеозапис за участі американського військового, якого вони взяли в полон у кінці червня.
На відео заляканий молодий солдат відповідає на питання допиту англійською мовою, час від часу давлячись сльозами, заявляє, що боїться, що не зможе потрапити додому й побачити свою родину, і закликає іноземні війська залишити Афганістан. Голос за камерою підказує йому, що говорити.
Це перший випадок від початку вторгнення під проводом США до Афганістану 2001 року, що американський військовий потрапив у полон до талібів.
Але як тут бути з журналістською роботою? Як на мене, є й очевидні речі, що можна не брати, як ілюстрацію до матеріалу, для прикладу, на мій погяд й погляд атора блога з інфографіки Олександра Акименка, ця (зара прийде добрий Отар і скаже, що думає про таких розумників-):
http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/view/2009-05-28/45806