Мое любимое из Лины Костенко

[vertolet4itsa]

"Кохання Нансена"
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
Я вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.
Світла мрія про Вас співає мені, як серена.
Прив"яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. Але щастя - воно не для мене.
Я боюся вас, Єво. Я вперше в житті люблю.
Моя Пісня Пісень! Золоте пташеня мого саду,
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам" - це значить вперед.
Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить
вічний пошук у вічних снігах.
Тиждень буде все добре.
Цілуватиму ваше обличчя.
Може, навіть не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі...
Але потім воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?
Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - ви і воно?
Я без вас нещасливий. А без нього я буду ніякий.
Я без вас збожеволію. А без нього піду на дно.
Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста одірву від такої сумної руки?
Чи зуміємо жити - від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?
"Фрам" застряне в льодах...
А якщо не вернуся я звідти?
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода! Ви, що любите сонце і квіти!..
- Я люблю тебе, Нансен! І чекатиму все життя.
Все, що є найсвятіше, в мені називається - Нансен.
Хай співає серена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб"ю об "Фрамові” груди шампанське,
як покличе тебе
вічний пошук у вічних снігах.
Моя Пісня Пісень!
Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам! - це значить "Вперед".
А на обрії буду я.