ТАКАЯ БАНАЛЬНАЯ ВЫГОДА

[veronika_myself]

Уже почти три месяца задаю по воскресеньям свой трудный вопрос. И только сейчас стала замечать, как влияет на меня такой формат общения. Мне теперь легче находить аргументы в спорах за пределами ЖЖ и видеть каждую проблему с разных сторон. За это я не устаю благодарить всех, кто соглашается поговорить со мной в воскресенье и в последующие дни на

Comments

[miracle_in_life]

коли став постарше, але ще був радянський союз, пам"ятаю шо моїм доходом була скляна тара. в селі був окремий пункт прийому стекла (бутилок). я по селу звісно не збирав, але дома накопичувались пляшки з під кефру, сітра і таке інше. але ж пляшки приймали без сколів і чисті. ото як дома пляшка - складаєш в ящик. потім іх накопилося трішки - наливаєш в тазик гарячої води і миєш, а рядом відро з холодною водою для опліскування. короче так я пам"ятаю, що після одного такого сеансу "здав пляшки" пішов у кафе Морозко і заповив собі морозиво 2 порції по 200г з якимсь джемом. Боже. як я ригав. пробачте на слові. але мені було так зле, що я морозиво пломбір білий після того десь з рік уникав, а зараз теж недолюблюю. Ковове з"їм а від пломбіру білого відмовлюся.

і важливе уточчнення, батьки не розпоряжалися моїми грошима. вони завжди окремо підкреслювали, шо це твої гроші. єдине що, коли мені хотілось якусь хрєнь (тіпа як ото в твоїй історії, шо є вже айфон, а хочється такий же, но "с пєрламутровьіми пуговицами") то мене намагалися вмовити не витрачати гроші. але бувало й таке що "хочеться хуже чим болить".

резюмуючи. лічно в мене складні відносини з грошима. я нібито вмів їх заробляти, і немаленькі, якщо порівнювати... але я так само легко і витрачав їх. крім якось НЗ. в мене було таке, шо завжди треба щоб була якась сума на ччорний день. бо був період з першою дружиною, коли я їхав на роботу, а в мене не було коштів на проїзд і я їзав зайцем. тоді ж навчився відморожуватись від контролерів - впевнений погляд, маска на лице і не ховаєшся, а дивишся відкрито і прямо в очі. рідко хто мав наглість питати "в вас є квиток".

відповідаючи на твоє питання... вопіющого нічого немає. життя таке.
і ти дивилась фільм "Детям до 16"? подивись. і дай подивитись Стефанії. там як раз про колір волосся, кохання і таке інше. те шо треба підліткам, щоб реальніше дивитися на життя. я занадто пізно подивився той фільм.

[miracle_in_life]

перший раз мені жж ругнувся, шо ваш коментар за великий. ото да.... *здивування*

[miracle_in_life]

вище є коментар, шо "давайте стільки грошей, шоп на булочки хватало".
згадав своє. перший курс інституту. я щє не заробляв. на тиждень мені батьки давали 10 гривень. цього достатньо було на обід в інститутські столовій і проїзд від дому до міста і по місту (по місту купляв проїздний студентський окремо)

закохався як то буває. і коли захотілось подарувати дівчині квіти на день народження - в мене виходило економити 7 гривень з 10. замість обіду були пиріжки і борщ зранку дома, замість поїздок на автобусі додому після пар (десь о 15 годині) - вештався по городу до 18, коли батьки верталлися з роботи машиною і їхав з ними.

суми пам"ятаю точно. 7 грн з 10 за тиждень в мене набігало. дівчину привітав.

а з нового року, після першої сессії ващє лафа настала. влаштувався в школу учителем інформатики, і читав уроки в понеділок і суботу - і платили мені щось тіпа 120 грн в місяць. то були великі гроші для мене.