Революція вихідного дня
Можете закидати мене яйцями. Але я вважаю, що якби кожен з нас забив на тиждень-два на роботу, якби раптом зупинились усі підприємства і виробництва, не працювали комунальні служби, ринки, супер-маркети тощо, і УСІ вийшли на майдан, революція уже б давно закінчилась на нашу користь.
Віче, які відбуваються уже третю неділю поспіль, нагадують тур вихідного дня. А після того, як ми недільного вечора повертаємось додому, на майдані залишаються люди, які там уже другий чи третій тиждень: втомлені і частково розбиті. Це прості роботяги, на яких і тримається це все - вони віддано з дня на день і з ночі в ніч стоять там - і відстоюють своє і моє право на гідність. Я бачила цих чоловіків, які сплять, у холодних коридорах притулившись де випаде у Жовтневому, у яких часто взуття та одяг такі куценьки, що аж моторошно: як при тому холоді можна отак витримати. Вони не мають друзів у Києві, у яких можна відігрітись, помитись і поспати.
Я теж належу до тих, які провели на майдані небагато часу і обмежуються туди короткими візитами зі Львова. Так, там крута атмосфера і круті люди, але ми просто приходимо туди: тусуємося, кажемо як класно і йдемо, їдемо кожен по своїх справах… Хай мерзнуть, стоять, прибирають, організовують, роблять революцію інші… Якщо ми зараз не вистоїмо, поворотної точки, може вже і не бути. Виглядає на те, що майдан мобілізує лише беркут, а не наш поклик гідності.
Більшість з нас не припинили працювати і не вийшли творити революцію, а просто підкорегували свої плани відповідно до революції. Що далі?.. Для мене це, на разі, відкрите питання.
Віче, які відбуваються уже третю неділю поспіль, нагадують тур вихідного дня. А після того, як ми недільного вечора повертаємось додому, на майдані залишаються люди, які там уже другий чи третій тиждень: втомлені і частково розбиті. Це прості роботяги, на яких і тримається це все - вони віддано з дня на день і з ночі в ніч стоять там - і відстоюють своє і моє право на гідність. Я бачила цих чоловіків, які сплять, у холодних коридорах притулившись де випаде у Жовтневому, у яких часто взуття та одяг такі куценьки, що аж моторошно: як при тому холоді можна отак витримати. Вони не мають друзів у Києві, у яких можна відігрітись, помитись і поспати.
Я теж належу до тих, які провели на майдані небагато часу і обмежуються туди короткими візитами зі Львова. Так, там крута атмосфера і круті люди, але ми просто приходимо туди: тусуємося, кажемо як класно і йдемо, їдемо кожен по своїх справах… Хай мерзнуть, стоять, прибирають, організовують, роблять революцію інші… Якщо ми зараз не вистоїмо, поворотної точки, може вже і не бути. Виглядає на те, що майдан мобілізує лише беркут, а не наш поклик гідності.
Більшість з нас не припинили працювати і не вийшли творити революцію, а просто підкорегували свої плани відповідно до революції. Що далі?.. Для мене це, на разі, відкрите питання.