Завдяки
рецензії gluk16 почав читати чудову книжку - Ярослав Грицак "Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота".
Читається чудово - я вже на 43 сторінці.
Багато цікавого про Галичину якої ми не зналиХІХ століття, та й про історію взагалі.
Усім раджу.
стосовно бориславського циклу, то мені сподобалася ідея Грицака, що Франко в художній формі написав "короткий курс молодого робітника-соціаліста".
а от щодо москвофілів та народовців, то згоден з Вами (як читач :) А я вже думав, що то мої примхи і не писав про це в своїй "рецензії". В мене після прочитання книжки було деяке незадоволення "моментальністю" переходу Франка від москвофільства до соціалізму. Як воно відбулося? Чому? Про це автор не пише. Хоча, це важливо. Не може ж бути, що приїхав Драгоманов - і всіх "навернув". Як-не-як, йшлося про вибір сторони, яка - на той час - програвала в боротьбі: за поляків Відень, за москвофілів - Санкт-Петербург (і народ), а за соціалістів і народовців - ніхто. З тексту випливає, що до "навернення" Франко був прагматиком ("риба шукає, де глибгше, а чоловік - де ліпше"), то чому різко стає ідеалістом?
Щодо народовців, то тут "провисло" питання, де ж Франковий націоналізм? Адже автор розглядає Франка саме в контексті творення національної ідеї в Галичині. То в чому це творення полягало?
Reply
Та й народовці як здобули собі ще за радянських часів славу "буржуазних угодовців", то так, видно, її не позбудуться. Це, видно, Барвінський, редактор "Правди" - тої самої, яку москвофіли брали тільки через полу одежі, щоб не осквернитися, і який почав випускати "Діло", помираючи від туберкульозу, угодовець?
Словом, чимало тут є "луків до заповнення".
Reply
бачте, не знав. я думав, грішним ділом, що тут все ясно.
маю підозру, що справа в Драгоманові. Він колись зазначав, що якщо його критикують тільки з одного табору, значить пише щось не те.
Якщо подумати, то в Галичині було те саме: він москвофіл для українофілів, бо проповідує ідею загальноросійської культури (де українська та російська будуть складовими), проте радикал та атеїст для москвофілів.
Відтак, частину аудиторії він притягує москвофільством, але модерним (на перший погляд), тобто радикальним. Відтак, Франко тому до нього "тягнеться". Але історія темна. Треба Химку почитати ;) Може там щось є...
Reply
І довго топталися на цих граблях, аж доки не зрозуміли її утопічності.
Далеко не все ясно, бо я :-) поки що додумалася тільки до ідеї: це була гостра боротьба за ресурс. Себто журнал. З"явився невідомо звідки якийсь рудий хлопчина, і фактично відбирає "Друга". Що робити! - давайте його усунемо і Наумович пише донос зі звинуваченням в соціалізмі (може, і не пише, але Франко в цьому не сумнівався). Процес з катастрофічними наслідками... але історія любить повторюватися. Пройшло всього кілька років, і на лаві підсудних вже інші люди, вчорашній істеблішмент - Добрянський, Наумович, Площанський. Ех, описати б це все... Я колись пробувала, але застряла на середині процесу Ольги Грабар.
Reply
зазирнув в "Пррока...". Там є і опосередковане підтвердження моєї версії: останній лист Драгоманова про три культури (1+1=1) співпадав з позицією москвофілів.
А щодо окупації "Друга", то Ваш варіант мені видається істинним.
Проте тут для мене є момент, який в "Пророці..." не пояснено, а я не настільки цікавлюсь Франком, щоб спеціально цікавитися, як Франко вибився в лідери соціалістів? В процесі 1878 р. він був "статистом", бо Драгоманов робив ставку на Павлика. Для Франка була місія їхати в Сибір на Закарпаття. Чому ставлення до нього змінилося? (Це при тому, що Павлик називав його флюгером).
В мене є підозра, що соціалізм давав ширший читацький ринок. Сам Грицак пише, що пропаганда соціалізму не була заборонена (на процес 1878 р.). Соціалістів засудили за те, що вони збиралися незаконно. Тобто ризику тут не було.
А польськомовний ринок був більший - тому Франко співпрацює до 1890-х рр. з поляками (які гордо називають його польсько-українським поетом). І польськомовний ринок можна захоплювати з соціалізмом. Але це вже точно спекуляція.
Пишу це для того, щоб показати, що проблема "навернення" Франка незрозуміла і таємнича і в контексті nationalism studies, а не лише біографії Франка.
Reply
І селяни, котрі пропаганду соціалізму сприймали як оповіді з життя людоїдів.
Словом, пісне й нуднувате виявилося віровчення. Не поміщало в себе того, що у Франковій натурі зрештою перемогло - глибокого інтересу до історії, Сходу, релігії
Reply
можна припустити, що Франка "штовхнули" в соціалізм. До 1878 р. він "флюгер" в політичних поглядах. До суду він потрапляє випадково: на основі листа Драгоманова, де Франкові дають місію їхати на Закарпаття. На процесі Франко взагалі мовчить і не виступає (бо, нагадаю, має невизначені політичні погляди).
А от після процесу в нього вже немає вибору: від нього відмежовуються від громадські діячі та організації, що намагалися бути лояльними до Відня. Відтак, Франко має лише один шлях до виживання - ставати соціалістом і жити з пера (завдяки соціалістичним часописам).
Reply
Reply
Leave a comment