Націоналісти і ліві
Ідеалістів ніхто не розуміє - і всі з них іронізують.
Ось дві схожі статті - одна про Нових Лівих, інша - про Націонал-Патріотів:
Это просто карнавал какой-то!, Леонід Швець
http://liva.com.ua/left.carnaval.html
Люди увлеченно, без шкурных задних мыслей и меркантильных соображений занимаются интересным делом. Их интересы не заперты границами своего узкого кружка или государственными границами Украины. Их цели - радикальны, максимальны и масштабны: революция. Но все это словно в каком-то параллельном мире, совсем неявным образом связанном с тем царством несправедливости, в котором обитают идеологически неподкованные массы. В том мире говорят картонным языком прокламаций, эмоционально отслеживают успехи Уго Чавеса и массовые протесты в далеком зарубежье, различают все сто пятьдесят изводов троцкизма.
Колгосп імені Тараса Бандери: дещо про убогість українства, Павло Зуб'юк
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/03/22/6040590/
Головна проблема більшості з тих, хто називає себе "націоналістами" в Україні - це їхня совкова убогість. Їхня "національна ідея" - це відкрутити голову пам’ятнику Леніну і прикрутити туди голову Бандери або Шевченка, залежно від ступеня радикалізму.
В їхніх мріях всі повинні поводитись так само, як в Радянському Союзі, тільки замість червоних галстуків мають бути вишиванки, замість наукового комунізму - науковий націоналізм, замість віршів про Леніна та міць Червоної Армії - вірші про Бандеру та міць УПА.
А як на мене, різниця поміж націЙоналістами і лівими суттєва: перші «знаходить "воріженьків" за кольором шкіри чи сексуальною орієнтацією» (c), а другі - просто собі мирні толкієністи.
Також до честі лівих слід сказати, що в них є певна самоіронія: статтю про «Карнавал» вони самі ж і опублікували.
Хоча обидві ідеї, самі по собі, правильні: мову і державність треба захищати, а дикий капіталізм - це зло.
Ось дві схожі статті - одна про Нових Лівих, інша - про Націонал-Патріотів:
Это просто карнавал какой-то!, Леонід Швець
http://liva.com.ua/left.carnaval.html
Люди увлеченно, без шкурных задних мыслей и меркантильных соображений занимаются интересным делом. Их интересы не заперты границами своего узкого кружка или государственными границами Украины. Их цели - радикальны, максимальны и масштабны: революция. Но все это словно в каком-то параллельном мире, совсем неявным образом связанном с тем царством несправедливости, в котором обитают идеологически неподкованные массы. В том мире говорят картонным языком прокламаций, эмоционально отслеживают успехи Уго Чавеса и массовые протесты в далеком зарубежье, различают все сто пятьдесят изводов троцкизма.
Колгосп імені Тараса Бандери: дещо про убогість українства, Павло Зуб'юк
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/03/22/6040590/
Головна проблема більшості з тих, хто називає себе "націоналістами" в Україні - це їхня совкова убогість. Їхня "національна ідея" - це відкрутити голову пам’ятнику Леніну і прикрутити туди голову Бандери або Шевченка, залежно від ступеня радикалізму.
В їхніх мріях всі повинні поводитись так само, як в Радянському Союзі, тільки замість червоних галстуків мають бути вишиванки, замість наукового комунізму - науковий націоналізм, замість віршів про Леніна та міць Червоної Армії - вірші про Бандеру та міць УПА.
А як на мене, різниця поміж націЙоналістами і лівими суттєва: перші «знаходить "воріженьків" за кольором шкіри чи сексуальною орієнтацією» (c), а другі - просто собі мирні толкієністи.
Також до честі лівих слід сказати, що в них є певна самоіронія: статтю про «Карнавал» вони самі ж і опублікували.
Хоча обидві ідеї, самі по собі, правильні: мову і державність треба захищати, а дикий капіталізм - це зло.