Сьогодні ми приїхали в Барселону і прифігіли від апартментів
Бо у Валєнсії квартіра була канєшно непогана, але мало схожа на заявлені на фото хороми, одне вікно виходило на сусідні балкончики, де постійно ридало немовля, а вікно спальні виходило в такий вузький двір-колодязь (по якому люблять тікати від переслідувачів бонди і борни), де кармени до 5 утра постійно жарили цибулю, курили, ржали як коні і воняли сандаловими палочками. А Яськіні зуби і поролонова подушка робили мої безсонні ночі.
але всьо ж такі ейрбіенбі рулить
от сижу я і дивлюсь на синьо-червоний акбар (підсвічений скляний хмарочос, біля якого ми з Ігарьошею три роки тому спєцом сиділи годину, чекаючи коли нарешті включать підсвітку), думаю шо завтра готувати - тортільяс чи емпанадільяс, на столі горою висяться кулінарні книжки. В цій квартирі живе сім’я, яка ловить кайф від життя. Тут повно книжок по мистецтву, кльових іграшок і в кожному куточку стоять такі зручнезні дивани.
я правда хочу спати, але страшенно хочу показати кайфову квартиру хоча б мінімально і шкода що нема сил показати як чудово було у Валенсії з тим дивовижним комплексом Калатрави, біля якого ми товклися денно і нощно