(no subject)

Jul 12, 2012 08:25

Оце так странно іноді люди реагують на дітей: ой яка дівчинка чудова, зараз з,їм просто!
Або дайте подушити таку дитинку гарну!
Або чого ти плачеш, давай дядя тебе забере, да? підеш до мене?
Якось важко довіру до світу мати при таких бажаннях окружающіх:)

прєдвкушаю в скором врємєні зауваження про годування "такого взрослого рєбьонка!". І так вже оддєльні тьоткі окидують мене негодующім оком, хотя я сідаю спиною до перехожих, якщо треба Яську погодувати.

А які я книжки знайшла! Так хочеться вірити, що зможу передати Ясцю свою любов до книг, бо для мене це ковток свіжого повітря, коли рутина засмоктує. От ввечері лежу і дивлюсь на стєлаж книжний і наче промовляють до мене десятки різних світів з-за кольорових корінців.




Мені дуже сподобались ілюстрації Тетяни Зеленченко з повісті "Собака в кишені",
від них наче віє терпким осіннім запахом



а ця картинка Вадіма Ігнатова мене в дитинстві зачаровувала, мені так хотілось те відро морозива:) А ще нагадувало чеське кіно Пріключєніє в канікули про інопланетянку Майку



Це з Матійкового чарівного поїзда, з того роду картинок, які пробуджують інтерес до тексту



Всеволод Нестайко, ілюстрації, книжкі, бібліотека Ясочки

Previous post Next post
Up