Читаю "фрекен Смілла та її почуття снігу" Пітера Хьога, після Грішема абсолютно інша реальність.
Дуже вдала назва, від кожного рядка відчуття свіжості і прохолоди
Їоча дія відбувається у Данії, багато епізодів з Гренландії, тож заодно полізла почитати про цей острів, бо мало що про нього знаю. Сурово: в середині минулого століття жінкам, щоб попісяти, треба було розводити примус, інакше загрожувало обмороження.
розглядаючи фотографії не можу зрозуміти, чому іншим націям так легко прикрасити місце, де вони живуть, пожвавити суровий пейзаж, а нашій нації навпаки, так легко засрати красиву яскраву природу огидними будівлями, смітниками та іншим. Це в ДНК?
ну і Яся тим часом теж читає:)
Click to view