про посмішки
бліна, ну чому в нас люди не вміють посміхатись? от іду з Ясею по бульвару гуляю, назустріч трапляються і мами з колясками, і молодь з собаками, (про пенсіонерів я промовчу, це найзлобніша категорія киян, вони найчастіше зсовують губи ниточками і осудливо на мене дивляться)
от я іду з Ясєю і всміхаюся їм, а вони відвертаються, або з таким нерозумінням витріщаються, неприємно так. Або спеціально відвертаються, уникають контакту поглядом. Ну от здавалось би теж навпроти молода мам, з дитинкою гуляю, замріяно на щось дивиться, ну давай же підтримаємо одна одну посмішкою? Нєєє...ну пенсіонери то не відвертаються, а якось аж концентрують яд і злобу в погляді:)
В Греції, Угорщині, Іспанії вже б давно і посміхнулись і привітались. Хіба це нормальне суспільство, де посмішка чужої людини вважається чимось непотрібним, нещирим і часто абсурдним?
але в школі, де я частіше за все гуляю бо там старі дерева і приємно походить, є одна дівчина з возиком, яка всім так щиро і радісно всміхається, що стає дужке тепло і радісно:)
от я іду з Ясєю і всміхаюся їм, а вони відвертаються, або з таким нерозумінням витріщаються, неприємно так. Або спеціально відвертаються, уникають контакту поглядом. Ну от здавалось би теж навпроти молода мам, з дитинкою гуляю, замріяно на щось дивиться, ну давай же підтримаємо одна одну посмішкою? Нєєє...ну пенсіонери то не відвертаються, а якось аж концентрують яд і злобу в погляді:)
В Греції, Угорщині, Іспанії вже б давно і посміхнулись і привітались. Хіба це нормальне суспільство, де посмішка чужої людини вважається чимось непотрібним, нещирим і часто абсурдним?
але в школі, де я частіше за все гуляю бо там старі дерева і приємно походить, є одна дівчина з возиком, яка всім так щиро і радісно всміхається, що стає дужке тепло і радісно:)