смішна моторошна історія, Яся і інопланєтянє
карочє вчора мене настіг приступ желчекамєнної треба було менше жерти морозива) Хто знає шо це таке, посочуствує, відчуття не з приємних, мягко кажучи.
А ми вже з Ясею вклались на ніч спати, Ігарьоша ще на роботі, а в сусідній кімнаті Ігоря мама була, що приїхала якраз до нас в гості.
телефона я забула в кухні, тож на айподі зашла на сторінку оператора і пишу мамі Валі, шоб принесла мені но-шпу. Написала, чекаю - ніхто нічого не несе. Тю, думаю, шо такоє.Вертаюсь на повідомлення і бачу, шо я не токо не вибрала 097, замість 067, а ще не проконтролювала текст і айпод сам замінив деякі слова (оце дурацька фіча в ньому)
Тож бідолашний невідомо хто отримав протиночі з непонятного номера повідомлення:
Принесіть, будь ласка, мені ноги з аптечки на кухні
Згадала, як колись в школі захворіла моя улюблена географічка і її заміняла інша, флегматична вчителька у шалі, яку всі називала Бурьонка - в неї завжди був вигляд бєзмятєжної корови, що пасеться. А географію я діко любила і якраз готова була хвастнуть тим, що знаю всі країни Південної америки, включаючи гайна гвіану і сурінам і навіть їхні столиці.
Но нєт, замість постіженія флори і фауни басейну Амазонки Бурьонка рішила почитать нам пресу. А тоді якраз свіжорозвалений союз заполонили всілякі барабашки і проча нечисть. Історію шо нам читали я не помню: шось про інопланєтянина, чий кораблю потєрпєл крушеніє на російських північних землях і він не міг полетіть обратно, бо якийсь мєстний житєль вкрав кусок корабля. Але на всю жизнь я запомнила як інопланєтянин ходив ноччю навколо хати крадія і замогильним голосом говорив:
оддай мою посадочную ногу!
так от, кстаті про ноги: Яся їх нашла:) і вже вротмнєногі пробує на смак:)
хай бог милує, шо це в мене таке?
мамо, це навсігда?:)
оттака історія:)
А ми вже з Ясею вклались на ніч спати, Ігарьоша ще на роботі, а в сусідній кімнаті Ігоря мама була, що приїхала якраз до нас в гості.
телефона я забула в кухні, тож на айподі зашла на сторінку оператора і пишу мамі Валі, шоб принесла мені но-шпу. Написала, чекаю - ніхто нічого не несе. Тю, думаю, шо такоє.Вертаюсь на повідомлення і бачу, шо я не токо не вибрала 097, замість 067, а ще не проконтролювала текст і айпод сам замінив деякі слова (оце дурацька фіча в ньому)
Тож бідолашний невідомо хто отримав протиночі з непонятного номера повідомлення:
Принесіть, будь ласка, мені ноги з аптечки на кухні
Згадала, як колись в школі захворіла моя улюблена географічка і її заміняла інша, флегматична вчителька у шалі, яку всі називала Бурьонка - в неї завжди був вигляд бєзмятєжної корови, що пасеться. А географію я діко любила і якраз готова була хвастнуть тим, що знаю всі країни Південної америки, включаючи гайна гвіану і сурінам і навіть їхні столиці.
Но нєт, замість постіженія флори і фауни басейну Амазонки Бурьонка рішила почитать нам пресу. А тоді якраз свіжорозвалений союз заполонили всілякі барабашки і проча нечисть. Історію шо нам читали я не помню: шось про інопланєтянина, чий кораблю потєрпєл крушеніє на російських північних землях і він не міг полетіть обратно, бо якийсь мєстний житєль вкрав кусок корабля. Але на всю жизнь я запомнила як інопланєтянин ходив ноччю навколо хати крадія і замогильним голосом говорив:
оддай мою посадочную ногу!
так от, кстаті про ноги: Яся їх нашла:) і вже вротмнєногі пробує на смак:)
хай бог милує, шо це в мене таке?
мамо, це навсігда?:)
оттака історія:)