Свєршилось, я нарешті зробила свої перші обкладинки на закордонний паспорт. Страшенно хотілось багато моря, бо дуже за ним скучила!
упд.
згадала історію. Мій сусід Вітя був мене на півроку молодший. І от йому вже було шість, як його батьки повезли вітю на море. У Крим, канєшно ж. А там же ж всі па-рускі балакають. А шо робить середньостатистична українська сім`я в такій ситуації? Переходить на рускій, шоб же ж ніхто не подумав шо вони селюкі необразовані. І от Вітя погнав до моря з вереском:
- Какоє морє. какіє хвілі!!!
Ці хвілі тоді вся Бобровиця довго згадувала.