Жіноче-Материнське
Цю "іграшку" знайшли галицькі археологи в минулому сторіччі. Керамічна писанка-брязкальце, датується 12 сторіччям. Всередині, як записали археологи "шось калатає")))). Орієнтовно - дитяча іграшка-оберіг,що повторює такі ж, тільки доби Київської Руси. Нині на Західній Україні й досі традиційним вважається підвішання яєць -оберегів з дерева, тканини, паперу, цілими зграйками, біля покуту. В собливому, хвилястому порядку. Не тільки в день, "коли Світ ся рождає ", але Завжди. Цей вічний Космос, який описав ще Рибаков у своїх роботах - писанки керамічні з продольними жовтими хвилями на теракотовому тлі - так повторює Жінку. Народження. Життя, що рветься з середини.
трохи лірики
Чимсильніш зникає жіноче обличчя під пресом сучасного світу,тим далі йде жіноцтво від своєї суті. Активістки феміністичного руху - недолюблені закомплексовані куріпки на шесті. Сміялася вчора - в Лондоні жінкам при надії та з критичними днями не рекомендували відвідувати виставку мистецтв племен маорі. Тому що серед експонатів є реалльні "темні речі", що використовувалися під час війн з племенами й можуть зашкодити жіночому відтворенню. Активістки підняли гвалт через нав"язливість "чужинської моралі та поганської системи цінностей". Сучасне європейське жіноцтво здебільшого або втрачає свої вічні риси, або тьмяніє під утиском східної навали. або звертається до традиційного й формує з цього нове. Але таких меншість, нажаль.
Сучасна жінка втрачає принадні риси.Те, що вабило до неї віками, стає не модним. Чи вона граційна й грайлива, коли стілько років нашій жінці нав"язувалося відверта недбалість, однаковість та второсортність до себе. Жінка - звучить гордо. Невже? Що може передати в статок мама своїй дочці нині? Любов до бульварних романів та пристрасть до телевізійних шоу. Дівчата не завжди вміють тримати голку, виходячи в життя навіть не мають за чесноту вишивання, готування їжі тощо. Це вважається архаїзмом. Що ж, нещодавно Рада Європи вирішила, що вічні слова "тато" й "мама" є звичайнісінькими архаїзмами. І щоби не ображати одностатеві шлюби просто викреслили ці одвічні символи з юридичного вжитку. Отак.
А мені подобається складатися з архаїзмів. Вишукувати в себе голос пращурський, теплий і прозорий, й вторити йому. Виходить акапельний спів. Інколи схожий на колискову. Інколи - на весняний заклик. Я навчу свою доцю гукати весну і це буде наша світла пісня. Я співаю їй вночі - і цей Сонко на вулиці зазирає нам у вікна. Я розшукую прадавні свідчення про дитяче виховання. Як виховували з маленьких принцес хороших та мудрих Берегинь.
а тепер музеями
принцеси були такими завжди. Воно народжується рожеве й верещить і вже є принцесою. Його хочеться вдягти в найкраще, подарувати найтепліше-найм"якіше і зробити з нього мамину-доцю-помічницю та слухнянку. Але при цьому цілувати в попу. Захистити та відволікти, відігнати зло.Щоби не сталося. Мами люблять принцес тисячоліттями. В цих відчуттях ми вічні.
Цим дитячим бусам з вишневих кісточок понад триста років.Фото з КНМ. Маленька квіточка носила, повторюючи мамине намисто. Тільки мама вдягала ошатні й дорогі прикраси, а маленька модниця - з підручних матеріалів. Кісточок, квітів, сіна, деревини, коріння.
Ще одне свідчення про дитячі оздоби. Вважалося донедавна, що дівчатка доби Київської Руси не носили головних уборів. Або носили маленькі простенькі чільники. Скроневі кільця були розповсюджені в ритуальних цілях. Але є особливість - дівчата дошлюбного віку носили три бусини на скроневому кільці. Тільки три. А кількість скроневих кілець дорівнює лише одній парі в усіх знахідках.
Ось такий дитячий посуд 10 сторіччя.Це знахідка з Росії, але їх безліч і на нашій території. Деякі крихітні тарілки-полумиски мають всередині кіптяву. Це свідчить, про те що маленька господиня ставила свої крихітні глиняні прибори поряд з маминим варивом в піч. А значит вчилася готувати поруч, крутилася під маминою спідницею, поралася з такою ж городиною. Цей дитячий посуд виготовлений дитиною. таких безліч знаходять і серед земель західних та східних слов"ян. Конкретний приклад датований 10 сторіччям. Заглибина-днище зроблена пальчиком руки, де-не-де можна роздивитися навіть папілярні лінії. Відбиток відповідає дитинці років 6-7. Знайдена велич велика крихітних пружиних ножиць, сухарок, маленьких подушок та ложечок. Дитячий світ є повторенням дорослого, тільки в позиції рольової гри. Недарма вважалося, чим ліпше дитинка грається ляльками, тим більш охайною та дбайливою хазяйкою вона буде.
Маленькі брязкальця на браслеті для дитини 3-4 років,з поховання. Обережний орнамент на пластині прикраси-оберегу повторює поле, плетінку косицею. Доба золотоординської навали.
Знаходяться дитячі амулети та амулетниці до них.Все свідчить про те, що дитинство було насиченим та складалося з навчання свого діла. Маленькі коники-свистульк, вітрячки, млинчики, вози, іграшкові прикраси та оздоби - всі слугували учбовим посібником дитинці.
А що знайдуть нащадки через тисячі років по нас? Пласмасових роботів та барбі з яскравираженою статевістю? Не хочеться. Тому сплела дитині ляльку-мотанку. А дитячий посуд та прикраси в нас ще в проекті - ми тілько засвоюємо тупцювання на місці.