афтер-святіє
Нарешті попустило. Здається Луганщина приймала участь у святкуванні найсовєтськішої совєтськості травневих свят. Тим паче в цих задрипанцях. Дякувати, ми не в Києві - невідомо, чим би закінчився для нашої родини показовий виступ перевдягнених рефлетиків. Проте Донбас б"є всі рекорди за кількостю прапорів неіснуючої держави, забороненої Донбасской республікі та руСССкого блоку. На всю площу було: один справжній учасник бойових дій (участь інших "ветеранів" читалася на очах, в поставі та кармі))))), тілько дві вишиванки (одна нашого тата)))) та один червоний мак на грудях (знову ж таки в нас).
З цим маком взагалі заморочка. З"ясувалося, що вчителів без георгівки не парад не пускають. Бодай їм, дупням. Я побила всі рекорди з вишивки лентами - макова "брош" народилася за вісім хвилин. Якість зображення паршива, але то мені на згадку.
Власті купили мильні кульки та пухнастого механічного кроля, тому ми були зайняті ними та вболіванням за кількох свідомих із кількатисячного натовпу. Молодь , молодь вражала. Їй було просто пох...
А ми були червоно-чорні. Хоча б одягом.
З цим маком взагалі заморочка. З"ясувалося, що вчителів без георгівки не парад не пускають. Бодай їм, дупням. Я побила всі рекорди з вишивки лентами - макова "брош" народилася за вісім хвилин. Якість зображення паршива, але то мені на згадку.
Власті купили мильні кульки та пухнастого механічного кроля, тому ми були зайняті ними та вболіванням за кількох свідомих із кількатисячного натовпу. Молодь , молодь вражала. Їй було просто пох...
А ми були червоно-чорні. Хоча б одягом.