Великодень

[veledana]

Брутально хтілося егоїстично залишитися вдома, вийти у ліс біля мікрорайону, обійтися парою писаних яєць та одним журавликом..) Дуже камерним, своїм, маленьким обрядодіянням зі свічкою біля куточку червоного... принаймні, я так гадала ще за кілька діб. Але.... на восьмий дзвоник - Ты будешь проводить? А??? - зрозуміла, так, буду... )))))))))))Буду, люди, дякую, що ви мене штрикєте, дякую, Небо, Мамо, що даєш змогу -посилаєш щоразу різних, дивом здибаних тутай людей, в цьому місці та в сей час, займатися тим, чим мені любо, ладно й правильно. Тим, чим я займаюся більшу частину свого життя. І хоча люди зовсім інші, з"являється молодь, приходять дорослі... І в цей раз обрядну частину спростила майже на нівець для більшого відтворення традиційно-етнографічного обрядодіяння. Коло вайшуків якесь, дійсно, з присутніх більшість - вайшуки були... Тож зробила поправку й вела з поправкою. Сонечко вийшло з перших гучних звуків бубну й не ховалося аж поки не зазбиралися додому.
Післяобрядні традиційні загравання - Кривий танець й досі воркує своєю зміїністю в середині. А з дівочих знову пройняла Вербова дощечка.. Слізка навіть злетіла в однієї... це пронизливо. Як сама Весна.