Опен «УжВегклуб»!
Здається - це відбулося! Не пройшло й 165 років від створення «Вегетаріанського товариства» в Великобританії (а то перше в світі, нагадаю для тих, хто не в курсі), як ідея створити вегетаріанський клуб почала шукати своє втілення й на Сріберній землі!
Але того ранку, коли я прокинувся, насправді, то було трохи ближче до обіду, ця ідея мені вже не видавалася такою райдужною. Якого грома - кудись йти, щось робити? Охопило враження, що я вчора знов, як знав раніше, здається, то було в минулому житті, відправився в алкотреш-плавання й добряче десь погудів. Та відомо ж вегани майже не хворіють принаймні бодунів чи інших проблем не мають точно, бо більшість з нас - таки не вживає спиртного. Так у чому ж річ? Ретельно вивчаючи стелю рідної квартири, де добре знайома кожна цяточка, я прийшов до висновку, що все це - від безсонної ночі проведеної в роздумах та підготовці до проекту. У неділю 28 серпня о 16:00 на березі річки Уж в місті Ужгород мала відбутися одна подія, яка так і не дала мені виспатися тієї ночі.
Що тоді планувалося? Це складно описати звичними словами, склалося враження, що я потрапив на свято - не вистачало лиш кульок та мильних бульбашок, скрізь були радісні, усміхнені люди, з зеленими руками від фарби, строкаті своїм різноманіттям. Були тут: хіпі - вдягнені в яскраві шати, котрі малювали, стрейт-ейджери - справді серйозні, підтягнуті юнаки, задіяні в спортивних іграх, кришнаїти, зі своїми дивними музичними інструментами, багато гарних хлопців та дівчат з якими хотілося ближче познайомитися. А одна з них просто запала мені в серце. Вродлива з шикарним намистом красуня підійшла до мене й привітно заговорила. Дивно, ми, нібито зовсім трішки, мило погомоніли, пристрасно обійнялися й я відчув себе на сьомому небі від щастя. Виявилося,що я потрапив не до раю, а на першу зустріч, справжній опен ейр, «УжВегклубу», вегетаріанців Закарпаття. Хм невже таке існує…
Під час цього паті бажаючі могли пограти у волейбол, фрісбі, скупатися в річці, полежати на міському пляжі, слухати музику, знайомитися, насолоджуватися життям й без алкоголю. Мене найбільш вразив басейн, насправді, то штучне поле для футболу на воді, в якому чарівно розважалися малесенькі дітки. Зацікавлені дізналися більше про вегетаріанство, виявляється й таке можливо - вік живи вік учись! Охочі умудрилися обмінятися рецептами, запам’ятався смачнючий фалафель - нутова, вона ж з турецького гороху, котлета й інші наїдки, люди щиро частували приготованими власноруч стравами. Готували разом й велику спільну вечерю для всіх учасників. В меню виявився: басматі, він же тибетський рис, приготований з овочами й до нього ще додавався смачнючий салат, що звісно теж пішов на ура! Як і печена картопелька, дехто, навіть, не зрозуміло навіщо псував собі ці страви, кетчупами чи соєвими соусами. Та в теплі останні дні літа - це здавалося маленькою примхою дивакуватих гурманів смаків. Дівчата вирізали мені трафарет і ми розмалювали білу футболку з чудовим закликом, не спинятися «Go Vegan!», чому дуже тішуся - це неймовірно, що своїми лівими можу щось робити корисне.
Єдина ідея, що об'єднала досить розрізнену публіку виявилася проста, як двері, й сприймалася за норму життя по всьому світу, в багатьох містах України також, особливо, де діють потужні вегетаріанські осередки: не вбивати не тільки людей, а й братів наших менших. Хіба щось може бути ціннішим за інше життя? До речі, пропаганда здорового способу життя, що велася вже опосередковано, теж була нічогенька, пляж, пісочок, прекрасні люди задіяні в спортивних іграх. КРАСА! Тому не дивно, що серед присутніх виявилися ціла купа вегетаріанців, до того ж з різним досвідом перебування в цій світоглядній системі: від кількох днів до десятків років, були й представники різних видів: вегани - такі як я, ми стверджуємо, що є послідовними, дехто каже строгими, або справжніми вегетаріанцями! Які підстави? Не їмо нічого тваринного, та не експлуатуємо тварин у повсякденному житті, шкода сироїди не змогли прийти, о то б була дискусія, вони ж ще радикальніші за веганів; далі лакто - ті, котрі вживають молоко, та оволакто - яйце й молоко - їх виявилося найбільше; представники пескетаріанців - вживають рибу; так звані дієтичні, іноді їдять біле м'ясо та запрошені були навіть - справжнісінькі м’ясоїди. Хоч вечірка й планувалася, з самого початку, виключно, як закрита, приватна зустріч для вегетаріанців все ж вирішили не обділяти нікого.
Важливою складовою заходу були лекції-спілкування (приватні історії) за столом у кав’ярні (щось середнє між клубними відвертими розмовами й справді цікавими лекціями про власні причини відмови від вживання м’яса, де бажаючі учасники представили своє бачення вегетаріанства й свій шлях до нього. Серед присутніх гостей в основному були мешканці міста та нашого тричі славетного краю, але серед них були й гості з Кривого Рогу, Санкт-Петербургу та сусідньої Словаччини. Цікаво, як вони дізналися про нас? Для мене особисто, питаннячко - це досі відкрите.
Після ситної вечері Петро Ряска, художник з Іршавщини (с.Білки), котрий відомий вже своїми хепенінгами, один такий знаковий, як на мене, наприклад, він зробив на пішохідному мості під час фестивалю «Екочашка» в Ужгороді. Тоді митець обв’язав велику когорту людей на піддоні величезним канатом, назвавши то діло «Протистояння», мовляв, зв’язаними є наші думки та дії до навколишнього простору, з іншого боку - присутній образ людей - а це вже заперечення проти нічогонероблення. Тепер він знову приїхав до Ужгорода для реалізації перформенсу «Проти течії», задіяв усіх бажаючих відчути водну стихію. 22 ентузіасти утворили в річці Уж своєрідний журавлиний ключ, адже, широко відомо, правда кажуть у вузьких колах, що маркування «Зелений журавель» використовується в Україні для заклику до природоохоронної діяльності й позначення екологічно чистих та безпечних товарів. Отже, ключ символізував спротив, опір установленій жахливій системі споживацтва, яка перетворює тварин на звичайнісінький товар, прирікаючи їх на жахливі муки в інтенсивному тваринництві. Спільні художні роботи творилися й звичайними учасниками дійства, котрі не є професійними митцями, крім малювань картин вони почали утворювати символічний прапор «УжВегклубу» залишаючи зелені (від екофарби?) відтиски-сліди власних долонь на тканині.
На вечірці ще можна було почути ужгородських талановитих музикантів-вегетаріанців, котрі виконували пісні спрямовані на захист тварин і пропаганду здорового способу життя, також і співи кришнаїтів. Співали, навіть, учасники - злагодженим хором вегетаріанську пісню, за роздатковими матеріалами. Друкована продукція була представлена різними організаціями, так з нерелігійних були конверти наповнені корисною інформацією про вегетаріанство від мережі локальних активістів «Люди за права тварин». Під час зустрічі грала музика відомих виконавців з усього світу, котрі практикують вегетаріанство, популярні зірки: Мобі, Стінг, Браян Адамс й багато-багато інших... Я поділився своїми вегетаріанськими текстами, як завжди емоційно з надривом, без мікрофону, але так, що певно чути було й через річку, аж на Православній набережній.
Як завжди вечір підкрався непомітно, а ще стільки хотілося встигнути, ну нічого страшного - іншим разом. Ось коли остаточно стемніло, присутня публіка змогла побачити вегетаріанське фаєр-шоу - було, як на мене, дійсно гарно! На завершення ми дивилися вегетаріанських роликів (мультиків, репортажів, приколів пов’язаних з вегетаріанською темою). Було весело і цікаво провести час серед однодумців. Отже «УжВегклубу» таки бути й надалі! Добре, що перший млинець не виявився гливким.
Наступні зустрічі: прибирання парку в якому влаштували пікнік майстер-клас виживання без газу:), святкування дня вегетаріанства з купою заходів в цей день, тільки підтвердили це.
Сподіваюся день вегана 1 листопада теж не підкачає і о 19:00 в «бокс клубі» (лояльний заклад до вегетаріанців) ми без боксувань і з користю та насолодою відмітимо це свято.
Співорганізатор «Вегклубу»
Vik Коврей
Але того ранку, коли я прокинувся, насправді, то було трохи ближче до обіду, ця ідея мені вже не видавалася такою райдужною. Якого грома - кудись йти, щось робити? Охопило враження, що я вчора знов, як знав раніше, здається, то було в минулому житті, відправився в алкотреш-плавання й добряче десь погудів. Та відомо ж вегани майже не хворіють принаймні бодунів чи інших проблем не мають точно, бо більшість з нас - таки не вживає спиртного. Так у чому ж річ? Ретельно вивчаючи стелю рідної квартири, де добре знайома кожна цяточка, я прийшов до висновку, що все це - від безсонної ночі проведеної в роздумах та підготовці до проекту. У неділю 28 серпня о 16:00 на березі річки Уж в місті Ужгород мала відбутися одна подія, яка так і не дала мені виспатися тієї ночі.
Що тоді планувалося? Це складно описати звичними словами, склалося враження, що я потрапив на свято - не вистачало лиш кульок та мильних бульбашок, скрізь були радісні, усміхнені люди, з зеленими руками від фарби, строкаті своїм різноманіттям. Були тут: хіпі - вдягнені в яскраві шати, котрі малювали, стрейт-ейджери - справді серйозні, підтягнуті юнаки, задіяні в спортивних іграх, кришнаїти, зі своїми дивними музичними інструментами, багато гарних хлопців та дівчат з якими хотілося ближче познайомитися. А одна з них просто запала мені в серце. Вродлива з шикарним намистом красуня підійшла до мене й привітно заговорила. Дивно, ми, нібито зовсім трішки, мило погомоніли, пристрасно обійнялися й я відчув себе на сьомому небі від щастя. Виявилося,що я потрапив не до раю, а на першу зустріч, справжній опен ейр, «УжВегклубу», вегетаріанців Закарпаття. Хм невже таке існує…
Під час цього паті бажаючі могли пограти у волейбол, фрісбі, скупатися в річці, полежати на міському пляжі, слухати музику, знайомитися, насолоджуватися життям й без алкоголю. Мене найбільш вразив басейн, насправді, то штучне поле для футболу на воді, в якому чарівно розважалися малесенькі дітки. Зацікавлені дізналися більше про вегетаріанство, виявляється й таке можливо - вік живи вік учись! Охочі умудрилися обмінятися рецептами, запам’ятався смачнючий фалафель - нутова, вона ж з турецького гороху, котлета й інші наїдки, люди щиро частували приготованими власноруч стравами. Готували разом й велику спільну вечерю для всіх учасників. В меню виявився: басматі, він же тибетський рис, приготований з овочами й до нього ще додавався смачнючий салат, що звісно теж пішов на ура! Як і печена картопелька, дехто, навіть, не зрозуміло навіщо псував собі ці страви, кетчупами чи соєвими соусами. Та в теплі останні дні літа - це здавалося маленькою примхою дивакуватих гурманів смаків. Дівчата вирізали мені трафарет і ми розмалювали білу футболку з чудовим закликом, не спинятися «Go Vegan!», чому дуже тішуся - це неймовірно, що своїми лівими можу щось робити корисне.
Єдина ідея, що об'єднала досить розрізнену публіку виявилася проста, як двері, й сприймалася за норму життя по всьому світу, в багатьох містах України також, особливо, де діють потужні вегетаріанські осередки: не вбивати не тільки людей, а й братів наших менших. Хіба щось може бути ціннішим за інше життя? До речі, пропаганда здорового способу життя, що велася вже опосередковано, теж була нічогенька, пляж, пісочок, прекрасні люди задіяні в спортивних іграх. КРАСА! Тому не дивно, що серед присутніх виявилися ціла купа вегетаріанців, до того ж з різним досвідом перебування в цій світоглядній системі: від кількох днів до десятків років, були й представники різних видів: вегани - такі як я, ми стверджуємо, що є послідовними, дехто каже строгими, або справжніми вегетаріанцями! Які підстави? Не їмо нічого тваринного, та не експлуатуємо тварин у повсякденному житті, шкода сироїди не змогли прийти, о то б була дискусія, вони ж ще радикальніші за веганів; далі лакто - ті, котрі вживають молоко, та оволакто - яйце й молоко - їх виявилося найбільше; представники пескетаріанців - вживають рибу; так звані дієтичні, іноді їдять біле м'ясо та запрошені були навіть - справжнісінькі м’ясоїди. Хоч вечірка й планувалася, з самого початку, виключно, як закрита, приватна зустріч для вегетаріанців все ж вирішили не обділяти нікого.
Важливою складовою заходу були лекції-спілкування (приватні історії) за столом у кав’ярні (щось середнє між клубними відвертими розмовами й справді цікавими лекціями про власні причини відмови від вживання м’яса, де бажаючі учасники представили своє бачення вегетаріанства й свій шлях до нього. Серед присутніх гостей в основному були мешканці міста та нашого тричі славетного краю, але серед них були й гості з Кривого Рогу, Санкт-Петербургу та сусідньої Словаччини. Цікаво, як вони дізналися про нас? Для мене особисто, питаннячко - це досі відкрите.
Після ситної вечері Петро Ряска, художник з Іршавщини (с.Білки), котрий відомий вже своїми хепенінгами, один такий знаковий, як на мене, наприклад, він зробив на пішохідному мості під час фестивалю «Екочашка» в Ужгороді. Тоді митець обв’язав велику когорту людей на піддоні величезним канатом, назвавши то діло «Протистояння», мовляв, зв’язаними є наші думки та дії до навколишнього простору, з іншого боку - присутній образ людей - а це вже заперечення проти нічогонероблення. Тепер він знову приїхав до Ужгорода для реалізації перформенсу «Проти течії», задіяв усіх бажаючих відчути водну стихію. 22 ентузіасти утворили в річці Уж своєрідний журавлиний ключ, адже, широко відомо, правда кажуть у вузьких колах, що маркування «Зелений журавель» використовується в Україні для заклику до природоохоронної діяльності й позначення екологічно чистих та безпечних товарів. Отже, ключ символізував спротив, опір установленій жахливій системі споживацтва, яка перетворює тварин на звичайнісінький товар, прирікаючи їх на жахливі муки в інтенсивному тваринництві. Спільні художні роботи творилися й звичайними учасниками дійства, котрі не є професійними митцями, крім малювань картин вони почали утворювати символічний прапор «УжВегклубу» залишаючи зелені (від екофарби?) відтиски-сліди власних долонь на тканині.
На вечірці ще можна було почути ужгородських талановитих музикантів-вегетаріанців, котрі виконували пісні спрямовані на захист тварин і пропаганду здорового способу життя, також і співи кришнаїтів. Співали, навіть, учасники - злагодженим хором вегетаріанську пісню, за роздатковими матеріалами. Друкована продукція була представлена різними організаціями, так з нерелігійних були конверти наповнені корисною інформацією про вегетаріанство від мережі локальних активістів «Люди за права тварин». Під час зустрічі грала музика відомих виконавців з усього світу, котрі практикують вегетаріанство, популярні зірки: Мобі, Стінг, Браян Адамс й багато-багато інших... Я поділився своїми вегетаріанськими текстами, як завжди емоційно з надривом, без мікрофону, але так, що певно чути було й через річку, аж на Православній набережній.
Як завжди вечір підкрався непомітно, а ще стільки хотілося встигнути, ну нічого страшного - іншим разом. Ось коли остаточно стемніло, присутня публіка змогла побачити вегетаріанське фаєр-шоу - було, як на мене, дійсно гарно! На завершення ми дивилися вегетаріанських роликів (мультиків, репортажів, приколів пов’язаних з вегетаріанською темою). Було весело і цікаво провести час серед однодумців. Отже «УжВегклубу» таки бути й надалі! Добре, що перший млинець не виявився гливким.
Наступні зустрічі: прибирання парку в якому влаштували пікнік майстер-клас виживання без газу:), святкування дня вегетаріанства з купою заходів в цей день, тільки підтвердили це.
Сподіваюся день вегана 1 листопада теж не підкачає і о 19:00 в «бокс клубі» (лояльний заклад до вегетаріанців) ми без боксувань і з користю та насолодою відмітимо це свято.
Співорганізатор «Вегклубу»
Vik Коврей