Два місяці з присмаком Росії
Росія на сьогодні має всі можливості для формування повістки дня на найближчі два з половиною місяця в Україні.
З 2004 російська влада значно порозумнішала. Принаймні, РФ більше не сприймає Україну як провінцію, що з 1946 року, волею отця народів, входить в ООН і з 1991 року, волею отця перебудови, змінює назву. Політ- ики, ологи та технологи з міста на семи пагорбах цілком серйозно вважали, що появи Путіна поруч з Януковичем вистачить для перемоги останнього на виборах. Типова помилка, якої дуже просто припуститися, якщо хоч іноді дивитися «Первый канал».
Як тут не згадати випадок, коли Віктор Янукович під час виборів 2006 року їздив українськими містами, з ціллю не лише піаритися самому, але й популяризувати претендентів від Партії регіонів на виборах міських голів. Треба сказати, що в багатьох містах, виборці вперше бачили цих запропонованих їм людей. В місті Харцизьк, Донецької області, Янукович, вказуючи на майбутнього мера Валерія Дубового спитав: «Ви знаете кто это?» і, не давши можливості людям хоча б спробувати ідентифікувати незнайому людину продовжив: «Это ваш новый мэр!», цю фразу Віктор Федорович сказав таким радісним тоном, ніби тільки що розгадав важку дитячу загадку. Натовп хоч і невпевнено, але схвально загудів. Хтось, напевно, вигукнув «Ми знаем!» «Вы знаете? - задоволено напів спитав, напів констатував Янукович, - или вы уже его выбрали?»
«Нормальный мужик!», - запевнив ВФ, щоб електорат не дай Боже не подумав, що Федорович може стояти на сцені з не нормальним мужиком. Дубовий справді виграв вибори, а мешканці міста ще довго забавлялися грою під назвою: «Знайди хоч одну людину, яка голосувала за Дубового».
З Путіним сталося теж саме. Розрахунок полягав у тому, щоби якщо не забезпечити, то, бодай, полегшити перемогу. Але, Путін в Україні та Янукович на Донеччині - зовсім не одне й те саме. Путін для України - як Янукович для Івано-Франківська. Янукович для Росії, приблизно як Курильські острови - віддавати ніхто не збирається, а що з ними робити і навіщо вони - ніхто не знає.
Що ж, на наше горе, в Кремлі це зрозуміли. І тепер, можемо не сумніватися, скористаються з цього на всі 100%.
Україні не пощастило проводити вибори четвертого Президента (або переобрання третього, дива трапляються) взимку. Кожну зиму, починаючи з 2006 року, Росія визначає повістку дня в Україні. У нашого північного сусіда ніколи не бракує приводів для впливу, але зима - час Росії. Взимку у російських руках опиняються два тузи, якщо послуговуватися блекджековою системою цінностей. Мабуть, все ж таки не даремно на Заході існує стереотип про сурову та ледь не вічну російську зиму.
Стежачи за тим, які саме проблеми у найближчі два з половиною місяці займатимуть місця на шпальтах, в ефірах та думках, можна буде точно визначити на кого поставила Росія та чого вона хотітиме від свого фаворита.
Отже, далеко не повний перелік можливих тем, що можуть з’явитися у інформаційному просторі. Причому, більшість питань не будуть новими по суті, але це теж буде плюсом: не треба буде пояснювати телеглядачам важливість подій.
Операція «Своя Редиска ближе к телу»:
З 2004 російська влада значно порозумнішала. Принаймні, РФ більше не сприймає Україну як провінцію, що з 1946 року, волею отця народів, входить в ООН і з 1991 року, волею отця перебудови, змінює назву. Політ- ики, ологи та технологи з міста на семи пагорбах цілком серйозно вважали, що появи Путіна поруч з Януковичем вистачить для перемоги останнього на виборах. Типова помилка, якої дуже просто припуститися, якщо хоч іноді дивитися «Первый канал».
Як тут не згадати випадок, коли Віктор Янукович під час виборів 2006 року їздив українськими містами, з ціллю не лише піаритися самому, але й популяризувати претендентів від Партії регіонів на виборах міських голів. Треба сказати, що в багатьох містах, виборці вперше бачили цих запропонованих їм людей. В місті Харцизьк, Донецької області, Янукович, вказуючи на майбутнього мера Валерія Дубового спитав: «Ви знаете кто это?» і, не давши можливості людям хоча б спробувати ідентифікувати незнайому людину продовжив: «Это ваш новый мэр!», цю фразу Віктор Федорович сказав таким радісним тоном, ніби тільки що розгадав важку дитячу загадку. Натовп хоч і невпевнено, але схвально загудів. Хтось, напевно, вигукнув «Ми знаем!» «Вы знаете? - задоволено напів спитав, напів констатував Янукович, - или вы уже его выбрали?»
«Нормальный мужик!», - запевнив ВФ, щоб електорат не дай Боже не подумав, що Федорович може стояти на сцені з не нормальним мужиком. Дубовий справді виграв вибори, а мешканці міста ще довго забавлялися грою під назвою: «Знайди хоч одну людину, яка голосувала за Дубового».
З Путіним сталося теж саме. Розрахунок полягав у тому, щоби якщо не забезпечити, то, бодай, полегшити перемогу. Але, Путін в Україні та Янукович на Донеччині - зовсім не одне й те саме. Путін для України - як Янукович для Івано-Франківська. Янукович для Росії, приблизно як Курильські острови - віддавати ніхто не збирається, а що з ними робити і навіщо вони - ніхто не знає.
Що ж, на наше горе, в Кремлі це зрозуміли. І тепер, можемо не сумніватися, скористаються з цього на всі 100%.
Україні не пощастило проводити вибори четвертого Президента (або переобрання третього, дива трапляються) взимку. Кожну зиму, починаючи з 2006 року, Росія визначає повістку дня в Україні. У нашого північного сусіда ніколи не бракує приводів для впливу, але зима - час Росії. Взимку у російських руках опиняються два тузи, якщо послуговуватися блекджековою системою цінностей. Мабуть, все ж таки не даремно на Заході існує стереотип про сурову та ледь не вічну російську зиму.
Стежачи за тим, які саме проблеми у найближчі два з половиною місяці займатимуть місця на шпальтах, в ефірах та думках, можна буде точно визначити на кого поставила Росія та чого вона хотітиме від свого фаворита.
Отже, далеко не повний перелік можливих тем, що можуть з’явитися у інформаційному просторі. Причому, більшість питань не будуть новими по суті, але це теж буде плюсом: не треба буде пояснювати телеглядачам важливість подій.
Операція «Своя Редиска ближе к телу»:
- Конфлікт по боргам за газ, намагання взяти платню наперед, що можливе у разі цілком ймовірного прострочення платежів
- Іронічні, не нав'язливі зауваження про неадекватність українського уряду під час міжнародних візитів та інтерв'ю закордонним ЗМІ.
- Звернення Лозинського/Плівки с голосом Лозинського/свідчення на нього (хоча всі пункти є виключно внутрішньо політичною розбіркою, спецслужби РФ мають всіресурси для втілення їх в життя). Ідеальний варіант - розповідь про те, як він тікав з країни.
- Домовленість про відновлення/започаткування партнерства у високотехнологічній/прибутковій галузі
- Документальне оформлення обіцянок Путіна про списання боргів, перегляд контрактів та перехід на дещо м'якші умови по обов'язковим закупівлям та збільшення транзитного тарифу
- Перегляд контрактів та перехід на дещо м'якші умови по обов'язковим закупівлям
- Публічні, але завуальовані компліменти українському уряду (наприклад: якщо в Україні, після виборів залишиться компетентний уряд...
- Публічна підтримка Януковича (жодних парадоксів, підтримка Януковича стане найкращим контраргументом для прозахідних людей, яким таким чином не залишать вибору).