Інвертю на марші
Я за своє майже 20-літнє журналістське життя записав, думаю, десь сотні три інтерв'ю.
Були роки, коли я це робив чи не 2-3 рази на тиждень. Тепер, на жаль, рідко це буває, але люблю це відчуття після - задоволення від спілкування, від знайомства з новими людьми, від можливості зазирнути в їхній світ.
Але, так сталося, за останні десять днів записав три інтерв'ю - з колишнім президентом Леонідом Кравчуком, з колишнім міністром Віктором Пинзеником і, сьогодні, з ізраїльським викладачем політичних наук Зеєвом Ханіним.
Частину розмов - там, де "про вічне" - ще не розшифрував, зокрема й інтерв'ю з Адамом Міхніком. Все немає часу повозитися. Бо я ставив питання українською - редактор "Виборчої" відповідав польською. А все чому - його друг, професор В'ячеслав Брюховецький, за словами Міхніка, заборонив йому в Києві спілкуватись російською, яку той добре знає)
Були роки, коли я це робив чи не 2-3 рази на тиждень. Тепер, на жаль, рідко це буває, але люблю це відчуття після - задоволення від спілкування, від знайомства з новими людьми, від можливості зазирнути в їхній світ.
Але, так сталося, за останні десять днів записав три інтерв'ю - з колишнім президентом Леонідом Кравчуком, з колишнім міністром Віктором Пинзеником і, сьогодні, з ізраїльським викладачем політичних наук Зеєвом Ханіним.
Частину розмов - там, де "про вічне" - ще не розшифрував, зокрема й інтерв'ю з Адамом Міхніком. Все немає часу повозитися. Бо я ставив питання українською - редактор "Виборчої" відповідав польською. А все чому - його друг, професор В'ячеслав Брюховецький, за словами Міхніка, заборонив йому в Києві спілкуватись російською, яку той добре знає)