Блєск і ніщєта [деяких] п...атріотів 2.0
Кілька днів тому побачив у блозі в Каті Ботанової майже крик про те, що крайньо-праві молодики вчергове зірвали презентацію книжки, виданої "Критикою". Запропонував популярному журналу, з яким співпрацюю, колонку про це. Але ця тема, з якихось внутрішньоредакційних нюансів, не була підтримана. Написати в блозі не встиг, все відкладав. Бачте і заголовок пропадав...
І ось сьогодні вночі якісь дебіли підпалили арт-центр Павла Гудімова, де напередодні відбулася дискусія про книжку "120 сторінок содому" та фільм "Бруно". Стрічку я дивився - як на мене - вульгарна і не дуже смішна галіматья. Якраз для людей, яким все одно з чого-кого сміятися - з Трипілля чи Шуфрича. Звісно, вона не мала бути забороненою.
Забороняти - не просто тупо, це безсенсово. І кому це розуміти як не націоналістам, бо саме так принаймні так себе ідентифікує публіка, яку не видно при обговоренні реальних проблем держави, але ручкі шаловлівиє яких вічно бажають когось стукнути.
Справжніх націоналістів розстрілювали, карали, вивозили родинами, селами на Сибір, цькували просто за природну українську... І тепер у незалежній державі бачимо огидну морду нетерпимості. Від "патріотів", молоді, якій хтось вбив у голову, що кулаками можна вирішити якусь проблему.
Той, хто кидається на гомосексуалістів, не повинен лити крокодилячих сліз за "патріотом" Чайкою.
Той, хто підпалює культурний центр, - має готуватися до того, що завтра невідомі спалять офіс ОУН, КУН, "Свободи", зірвуть чи заллють фарбою дошки провідникам ОУН, сплюндрують могили видатних дисидентів чи націоналістів.
Цікаво, що якраз вчора я мав виступ на журфаці Київського універу. Приятелі-націоналісти попросили розповісти студентам про Степана Бандеру, показати рідкісні фотографії, підпільні видання ОУН. Показували фільм, який переміг у проекті "Великі Українці". Студентів було чимало, слухали уважно, питання задавали. Зокрема, казав, що від толерантності націоналістів в реальних українських умовах дуже залежить ставлення до їхніх лідерів, змагань 1930-1950-х тощо.
Одна зі студенток запитала про можливе перепоховання Степана Бандери на Батьківщині - я сказав, що це не відбудеться, поки навіть у Львові його пам"ятник перебуватиме під цілодобовою вартою двох міліціонерів.
Той, хто вчора напав на центр Павла Гудімова дали карт-бланш підриву пам"ятнику Бандері. Або будь-якому іншому. Око за око.
Я не купив на Форумі видавців «120 сторінок содому», бо все одно не прочитаю через катастрофічний брак часу. Та й не дуже цікаво, якщо чесно. Але - і це аксіома - є багато людей, яким хочеться чи навіть варто прочитати ті тексти. Кому воно не тре' - мають проходити повз. Мовчки! А якщо відкривати рот - то на відстані, бо це і є свобода.
Юрій Андрухович у лекції пам"яті Сашка Кривенка, яку він читав в УКУ навесні, сформулював те, що я через брак таланту не здатний написати:
"...У націоналістично-державницькому дискурсі трактування свободи можна показати також через негацію, але радше приховану. Свобода - це загалом добре, ми навіть партію так називаємо, але спершу хай сильна держава, Сильна Українська Держава Понад Усе - усі слова з великої літери! А оскільки шлях до неї складний і довгий, то спершу - заборони, бар’єри, межі, а вже відтак дозволи, якщо в цих дозволах взагалі ще буде якась потреба.
І тільки в ліберально-прозахідному дискурсі свобода трактується як норма.. Але він якраз найменше чутний. Дивно, що взагалі чутний.
...Єдиним засобом від такого нищення [свободи] є не просто демократія, а ліберальна демократія, тобто система у якій більшість не може утискати меншість, хоч як би того хотіла. Тобто більшості можуть відверто не подобатися, скажімо, цигани, геї, жидо-масони чи вояки УПА, але вона в силу безвідмовного функціонування ліберальних суспільних механізмів ні в чому не зможе скривдити їх".
І анонс, для тих, хто дочитав. Завтра буду знову у Львові, в Українському Католицькому університеті. Матиму кілька годин для спілкування зі студентами - розповідатиму й показуватиму трансформацію преси - від самвидаву до блогів. Початок о 10-й.
п.с. Провід бандерівської ОУН оприлюднив заяву - "...підпал української мистецької галереї є варварським вчинком, який не має нічого спільного з захистом традиційних цінностей, до яких безпідставно апелюють погромники.
ОУН (р) відмежовується від цього прояву політичного хуліганства. Організація Українських Націоналістів (р) розглядає наміри вандалів пов’язати свою акцію з нашою Організацією як цілеспрямовану провокацію, яка має на меті дискредитувати ОУН в очах громадськості".
І ось сьогодні вночі якісь дебіли підпалили арт-центр Павла Гудімова, де напередодні відбулася дискусія про книжку "120 сторінок содому" та фільм "Бруно". Стрічку я дивився - як на мене - вульгарна і не дуже смішна галіматья. Якраз для людей, яким все одно з чого-кого сміятися - з Трипілля чи Шуфрича. Звісно, вона не мала бути забороненою.
Забороняти - не просто тупо, це безсенсово. І кому це розуміти як не націоналістам, бо саме так принаймні так себе ідентифікує публіка, яку не видно при обговоренні реальних проблем держави, але ручкі шаловлівиє яких вічно бажають когось стукнути.
Справжніх націоналістів розстрілювали, карали, вивозили родинами, селами на Сибір, цькували просто за природну українську... І тепер у незалежній державі бачимо огидну морду нетерпимості. Від "патріотів", молоді, якій хтось вбив у голову, що кулаками можна вирішити якусь проблему.
Той, хто кидається на гомосексуалістів, не повинен лити крокодилячих сліз за "патріотом" Чайкою.
Той, хто підпалює культурний центр, - має готуватися до того, що завтра невідомі спалять офіс ОУН, КУН, "Свободи", зірвуть чи заллють фарбою дошки провідникам ОУН, сплюндрують могили видатних дисидентів чи націоналістів.
Цікаво, що якраз вчора я мав виступ на журфаці Київського універу. Приятелі-націоналісти попросили розповісти студентам про Степана Бандеру, показати рідкісні фотографії, підпільні видання ОУН. Показували фільм, який переміг у проекті "Великі Українці". Студентів було чимало, слухали уважно, питання задавали. Зокрема, казав, що від толерантності націоналістів в реальних українських умовах дуже залежить ставлення до їхніх лідерів, змагань 1930-1950-х тощо.
Одна зі студенток запитала про можливе перепоховання Степана Бандери на Батьківщині - я сказав, що це не відбудеться, поки навіть у Львові його пам"ятник перебуватиме під цілодобовою вартою двох міліціонерів.
Той, хто вчора напав на центр Павла Гудімова дали карт-бланш підриву пам"ятнику Бандері. Або будь-якому іншому. Око за око.
Я не купив на Форумі видавців «120 сторінок содому», бо все одно не прочитаю через катастрофічний брак часу. Та й не дуже цікаво, якщо чесно. Але - і це аксіома - є багато людей, яким хочеться чи навіть варто прочитати ті тексти. Кому воно не тре' - мають проходити повз. Мовчки! А якщо відкривати рот - то на відстані, бо це і є свобода.
Юрій Андрухович у лекції пам"яті Сашка Кривенка, яку він читав в УКУ навесні, сформулював те, що я через брак таланту не здатний написати:
"...У націоналістично-державницькому дискурсі трактування свободи можна показати також через негацію, але радше приховану. Свобода - це загалом добре, ми навіть партію так називаємо, але спершу хай сильна держава, Сильна Українська Держава Понад Усе - усі слова з великої літери! А оскільки шлях до неї складний і довгий, то спершу - заборони, бар’єри, межі, а вже відтак дозволи, якщо в цих дозволах взагалі ще буде якась потреба.
І тільки в ліберально-прозахідному дискурсі свобода трактується як норма.. Але він якраз найменше чутний. Дивно, що взагалі чутний.
...Єдиним засобом від такого нищення [свободи] є не просто демократія, а ліберальна демократія, тобто система у якій більшість не може утискати меншість, хоч як би того хотіла. Тобто більшості можуть відверто не подобатися, скажімо, цигани, геї, жидо-масони чи вояки УПА, але вона в силу безвідмовного функціонування ліберальних суспільних механізмів ні в чому не зможе скривдити їх".
І анонс, для тих, хто дочитав. Завтра буду знову у Львові, в Українському Католицькому університеті. Матиму кілька годин для спілкування зі студентами - розповідатиму й показуватиму трансформацію преси - від самвидаву до блогів. Початок о 10-й.
п.с. Провід бандерівської ОУН оприлюднив заяву - "...підпал української мистецької галереї є варварським вчинком, який не має нічого спільного з захистом традиційних цінностей, до яких безпідставно апелюють погромники.
ОУН (р) відмежовується від цього прояву політичного хуліганства. Організація Українських Націоналістів (р) розглядає наміри вандалів пов’язати свою акцію з нашою Організацією як цілеспрямовану провокацію, яка має на меті дискредитувати ОУН в очах громадськості".