Сьогодні мені - 50
Сьогодні мені 50. Визначна дата з присмаком суму. Можна оптимістично сказати: "Мені вже 50!", песимістично зітхнути: "Мені аж 50...". Я ж просто констатую: я мужчина в розквіті сил, у якого ще багато мрій, запалу та амбіцій. Так що ще повоюємо!
На мої п’ятдесят
Досипаю пісок у пісочний годинник,
Досипаю миттєвості в чашу століть.
Досипаю секунди, згортаю в хвилини...
А пісок все одно, як крізь пальці, біжить...
Затискаю скляне чорне горло руками,
Крізь яке пролітає піщинками час.
Затискаю щосили, до сліз, до нестями...
А піску - невичерпно-безмежний запас.
І лягає він жовтим могильним курганом,
Засипаючи мрії і радість життя…
Я чекав свою осінь, та тільки зарано
Щось прийшла на подвір’я... Якби ж то знаття...
Не досипати час, не спинити руками...
А тому у житті зупиняюся я...
І обтяжений думами, болем, роками,
Відпускаю свій час, як надвечір коня.
Відпускаю у трави, занурені в роси,
Де цвіркун захлинається тишею піль...
Там пропахли дитинством прив’ялі покоси
І крізь сон щось бурмоче знесилений джміль.
Тут літа спотикаються, час застигає,
Як отой над лугами молочний кисіль...
Я забув про годинник, коня розпрягаю -
То ж нехай попасеться, розвіє мій біль.
І нехай десь далеко піщини рахують
Не хвилини уже, а уламки століть,
Бо ж не просто летять -
вони душу шліфують,
Щоб вона не спіткнулась в часи лихоліть.
…Попасеться мій кінь на тих спогадах-травах,
Перекине пісочний годинник назад -
І Чумацьким узвозом назустріч загравам
Побіжить у багряно-сумний листопад..