"Господи, вони не ходять з нами!"
Перечитую в ЖЖ журнал «Глазная мазь» glaznayamaz Публікуються там часто хороші та об’єктивні матеріали, які показують підводні каміння деяких сучасних вчень та справжнє лице деяких лідерів. Як я зрозумів, його авторами є представники так званих «нереєстрованих» баптистів. Головна ціль журналу - боротьба проти єретичних вчень, до яких вони причисляють практично усі конфесії, окрім баптистів, причому, лише нереєстрованих. Я сам з баптистської церкви, раніше (за радянських часів) часто бував на зібраннях «нереєстрованих», і ще й досі схиляю голову перед їхньою мужність, вірою та силою духа, які вони показали в період радянських гонінь. Але ніяк не можу второпати, чому такі мудрі та серйозні (я це кажу цілком серйозно, без сарказму) християни не зуміли зорієнтуватися у часі та просторі, залишившись і досі у 80-х. При усій повазі до них, не можу зрозуміти їхньої ненависті до усіх «не баптистів». Не можу зрозуміти їхнього погляду на власну унікальність і єдиноправильність. Як і більшість протестантів, вони звинувачують «традиційні» церкви в тому, що ті тримаються не стільки Євангелії, скільки «батьківської віри». Мені здається, тут те ж саме: усіма силами зберегти «віру батьків», ніяких змін, ніяких поправок на час та ситуацію.
Ось цитата з цього журналу.
Получил письмо от одной сестры с дальнего востока. Привожу цитату. Ужасней всего то, что церкви в российском союзе РС ЕХБ практически потеряли свою само индификацию, и свои корни. То есть, если ЕХБ общаются с харизматами, то это говорит лишь о полном разложении догматики, упадок той приверженности Библии, угасание доброй исторической памяти (утрата связи с движением ев. пробуждения в россии) и упадок нравственности.
Баптисты дорогие, если вы еще что то чувствуйте, пора бить такую тревогу, что бы уши закладывало, поймите - идет полный развал, и ваши дети уже завтра будут пожинать горькие плоды. Так же нельзя!
Далі йде розповідь про те, що «в конце 2010 года в г. Хабаровске состоялась конференция «Всеобщая молитва и пост за пробуждение на Дальнем Востоке России». В этой конференции приняли участие пастора церквей ЕХБ г. Хабаровска, а также пастора ХАРИЗМАТИЧЕСКИХ церквей «Новое поколение» г. Белогорск, «Бога Живого» г. Находки, г. Амурска и др.».
Одним словом, автор вкрай незадоволений тим, що баптисти моляться і спілкуються з «невірними»
Я особисто, залишаючись баптистом, працюю у пятидесятницькому виданні, знаю і бачу плюси та мінуси одних і других. Я не завжди розумію вчення сучасних харизматичних церков, деякі моменти вважаю небіблійними і нехристиянськими. У служінні багатьох харизматичних лідерів бачу як і Божий дар та покликання, так і людський фактор, який часто дискредитує цих служителів. Деякі моменти вчення ніколи не прийму і не буду популяризувати. АЛЕ я боюся брати на себе відповідальність виривати кукіль без дозволу господаря навіть тоді, коли бачу, що це кукіль. Я боюся сказати Богові: «Вони не ходять з нами, заборони їм». Так, вони «не з нами», їхні віровчення для нас несприйнятливі. Але в сучасному світі гріх, аморальність, боговідступництво набрало таких витончених форм та розмаху, що ми не маємо права роз’єднуватися, дробитися, ховатися у свої конфесійні мушлі і звідти стріляти один в одного взаємними звинуваченнями. Якщо ми хочемо вплинути на розбещене та деградуюче суспільство, ми просто приреченні на співпрацю один з одним. Якщо є якісь точки дотику, якісь спільні проекти, які допоможуть грішникам знайти Бога, ми зобов’язані використати цей шанс.
Ні, я не закликаю до того, щоб нівелювати нашу догматику, переймаючи все без розбору. Я не закликаю до догматичного об’єднання, поступаючись власним поглядам. Я за співпрацю у питанні спасіння грішників та доброму впливові на суспільство. Залишаючись вірними своєму віровченню, своїм особистим поглядам, зберігаючи власну індивідуальність, ми можемо щось робити і разом. Розумію, не просто класичному баптистові витримати дицибельні тортури харизматичного прославлення, але при розумній співпраці можна знайти ті ділянки духовної праці, які не образять взаємних почуттів. Якщо, йдучи по вулиці, я бачу, що хтось потрапив у біду, а хтось вже допомагає бідоласі, чи маю я право відмовити у моїй допомозі лише тому, що ми ходимо в різні церкви? Якщо чиясь церква, віровчення якої я не поділяю, робить щось корисне для мого міста (села, області) і просить допомоги, чи маю я право відмовити, бо в нас різні віровчення? Якщо чиясь церква просить приєднатися в молитві за пробудження мого регіону, чи згрішу я, коли звершу цю молитву? Ми іноді хочемо бути чистішими та святішими за самого Христа, уникаючи будь-яких стосунків з «невірними». А Ісус, до речі, викриваючи «єресь» книжників та фарисеїв, не цурався заходити у синагоги і навіть проповідувати там. Більше того: Він «їв і пив з грішниками»! Дивно, з п’яницями, наркоманами, перелюбниками, вбивцями ми можемо спілкуватися, молитися з ними і за них, а от з братами-єретиками - гріх.
«Если ЕХБ общаются с харизматами, то это говорит лишь о полном разложении догматики, упадок той приверженности Библии, угасание доброй исторической памяти (утрата связи с движением ев. пробуждения в россии) и упадок нравственности». Дивно, Сам Ісус, апостоли та перші християни спілкувалися з усіма верствами: самаритянами, юдеями, греками та афінянами, для всіх, за словами апостола Павла, «були усім», і це не призвело до «разложения догматики, угасання исторической памяти и упадка нравственности».
Я не захищаю харизматичні вчення, більше того, вважаю, що в них є чимало небіблійного. Я не закликаю до того, щоб традиційні церкви йшли на поступки і об’єднувалися з харизматичними. Я - за тверезий підхід до взаємостосунків та розумну співпрацю у архіважливому завданні - спасінні грішників. Бо мені здається, що така принциповість, яку проявляють автори сайту, призведе до того, що з часом така церква перетвориться на закритий клуб вибраних. На «секту», яка, можливо і дійсно живе справжнім біблійним життям, але ніяк не впливає на суспільство. Діти, за яких вони так бояться, перетворяться або на сліпих прихильників «батьківської віри», або будуть шукати більш дієвого та реального духовного переживання, або, просто розчаровані, взагалі перестануть вірити.
Я пишу ці рядки не як богослов чи вчитель, це просто роздуми з приводу. Можливо, я в чомусь неправий, але, даруйте, я все таки не розумію такої позиції…
Ось цитата з цього журналу.
Получил письмо от одной сестры с дальнего востока. Привожу цитату. Ужасней всего то, что церкви в российском союзе РС ЕХБ практически потеряли свою само индификацию, и свои корни. То есть, если ЕХБ общаются с харизматами, то это говорит лишь о полном разложении догматики, упадок той приверженности Библии, угасание доброй исторической памяти (утрата связи с движением ев. пробуждения в россии) и упадок нравственности.
Баптисты дорогие, если вы еще что то чувствуйте, пора бить такую тревогу, что бы уши закладывало, поймите - идет полный развал, и ваши дети уже завтра будут пожинать горькие плоды. Так же нельзя!
Далі йде розповідь про те, що «в конце 2010 года в г. Хабаровске состоялась конференция «Всеобщая молитва и пост за пробуждение на Дальнем Востоке России». В этой конференции приняли участие пастора церквей ЕХБ г. Хабаровска, а также пастора ХАРИЗМАТИЧЕСКИХ церквей «Новое поколение» г. Белогорск, «Бога Живого» г. Находки, г. Амурска и др.».
Одним словом, автор вкрай незадоволений тим, що баптисти моляться і спілкуються з «невірними»
Я особисто, залишаючись баптистом, працюю у пятидесятницькому виданні, знаю і бачу плюси та мінуси одних і других. Я не завжди розумію вчення сучасних харизматичних церков, деякі моменти вважаю небіблійними і нехристиянськими. У служінні багатьох харизматичних лідерів бачу як і Божий дар та покликання, так і людський фактор, який часто дискредитує цих служителів. Деякі моменти вчення ніколи не прийму і не буду популяризувати. АЛЕ я боюся брати на себе відповідальність виривати кукіль без дозволу господаря навіть тоді, коли бачу, що це кукіль. Я боюся сказати Богові: «Вони не ходять з нами, заборони їм». Так, вони «не з нами», їхні віровчення для нас несприйнятливі. Але в сучасному світі гріх, аморальність, боговідступництво набрало таких витончених форм та розмаху, що ми не маємо права роз’єднуватися, дробитися, ховатися у свої конфесійні мушлі і звідти стріляти один в одного взаємними звинуваченнями. Якщо ми хочемо вплинути на розбещене та деградуюче суспільство, ми просто приреченні на співпрацю один з одним. Якщо є якісь точки дотику, якісь спільні проекти, які допоможуть грішникам знайти Бога, ми зобов’язані використати цей шанс.
Ні, я не закликаю до того, щоб нівелювати нашу догматику, переймаючи все без розбору. Я не закликаю до догматичного об’єднання, поступаючись власним поглядам. Я за співпрацю у питанні спасіння грішників та доброму впливові на суспільство. Залишаючись вірними своєму віровченню, своїм особистим поглядам, зберігаючи власну індивідуальність, ми можемо щось робити і разом. Розумію, не просто класичному баптистові витримати дицибельні тортури харизматичного прославлення, але при розумній співпраці можна знайти ті ділянки духовної праці, які не образять взаємних почуттів. Якщо, йдучи по вулиці, я бачу, що хтось потрапив у біду, а хтось вже допомагає бідоласі, чи маю я право відмовити у моїй допомозі лише тому, що ми ходимо в різні церкви? Якщо чиясь церква, віровчення якої я не поділяю, робить щось корисне для мого міста (села, області) і просить допомоги, чи маю я право відмовити, бо в нас різні віровчення? Якщо чиясь церква просить приєднатися в молитві за пробудження мого регіону, чи згрішу я, коли звершу цю молитву? Ми іноді хочемо бути чистішими та святішими за самого Христа, уникаючи будь-яких стосунків з «невірними». А Ісус, до речі, викриваючи «єресь» книжників та фарисеїв, не цурався заходити у синагоги і навіть проповідувати там. Більше того: Він «їв і пив з грішниками»! Дивно, з п’яницями, наркоманами, перелюбниками, вбивцями ми можемо спілкуватися, молитися з ними і за них, а от з братами-єретиками - гріх.
«Если ЕХБ общаются с харизматами, то это говорит лишь о полном разложении догматики, упадок той приверженности Библии, угасание доброй исторической памяти (утрата связи с движением ев. пробуждения в россии) и упадок нравственности». Дивно, Сам Ісус, апостоли та перші християни спілкувалися з усіма верствами: самаритянами, юдеями, греками та афінянами, для всіх, за словами апостола Павла, «були усім», і це не призвело до «разложения догматики, угасання исторической памяти и упадка нравственности».
Я не захищаю харизматичні вчення, більше того, вважаю, що в них є чимало небіблійного. Я не закликаю до того, щоб традиційні церкви йшли на поступки і об’єднувалися з харизматичними. Я - за тверезий підхід до взаємостосунків та розумну співпрацю у архіважливому завданні - спасінні грішників. Бо мені здається, що така принциповість, яку проявляють автори сайту, призведе до того, що з часом така церква перетвориться на закритий клуб вибраних. На «секту», яка, можливо і дійсно живе справжнім біблійним життям, але ніяк не впливає на суспільство. Діти, за яких вони так бояться, перетворяться або на сліпих прихильників «батьківської віри», або будуть шукати більш дієвого та реального духовного переживання, або, просто розчаровані, взагалі перестануть вірити.
Я пишу ці рядки не як богослов чи вчитель, це просто роздуми з приводу. Можливо, я в чомусь неправий, але, даруйте, я все таки не розумію такої позиції…