Війна... Програна війна...
Переглянув один відеоролик. Обійдуся без конкретних коментарів. Згадую його тому, що зачепив позакадровий текст. І тому, що начитався сучасних християнських блогерів та коментаторів.
Вы давно отошли от заветов даже вашего Иисуса. Вы позволяете вашим женщинам продавать свое тело. Вы жените гомосексуалистов и устраиваете концерты в ваших храмах. Поэтому мы победим вас, как вы когда то победили Рим . Бедные и голодные всегда побеждают, когда у них есть вера, а у богатых и сытых ее нет. Мы воюем за нашу веру, а вы воюете за бензин в вашем бензобаке...
Це слова ісламістів. Тих, хто вважає нас за ворогів. Ми їх - ні. Їх треба любити. Їх треба поважати. Їх не можна дратувати. Перед ними треба плазувати і всіляко годити. Коли вони спалюють в себе живцем християн, нам не можна спалювати їхній Коран. Ми ж толерантні.
Ні, ми - безхребетні! І процитовані слова - пророцтво Самого Бога. Через них но нас говорить Бог. А потім буде через них діяти. Так, як це робив колись стосовно Свого народу ізраїльского. Мене завжди дивували біблійні слова про те, що Господь часто називав язичницьких царів та полководців Своїми слугами, коли через Неємана "БОГ ДАРУВАВ перемогу сирійському цареві" (до речі, над народом Божим). Саме так: Бог буде говорити через наших ворогів, якщо ми не здатні особисто чути Його.
Я не песиміст. Я реаліст. А ще - я читаю Біблію і знаю, що будь-які загравання з гріхом та гріховним світом рано чи пізно викличуть ревність Бога. Сьогодні ми занадто загралися з гомосексуалістаими, толерантністю, поп- і рокмузикою, неформалами, сексом і багато чим. Ми ламаємо списи в блогах та на форумах, оправдовуючи ті чи інші нововедення в церкві, захищаючи ті чи інші збочення, звинувачуючи тих християн, хто намається хоч трохи і як вміє протестувати проти цього всього. Ми "розтікаємося мислію по дрєву", виправдовуючи те, що образливе та бридке для Бога, наша "любов" до всіх і вся аж перехлюпуєтся черех краї нібито переродженого серця. І не подозрюємо, що ми захищаємо не нашу віру, ми захищаємо наше сите та спокійне життя. Ми згідні багато чим поступитися, лише б нас не чіпали. А ще - щоб нам дозволили жити і поводитися так, як нам подобається. Ми нібито і проти гоміків, але не маємо права виходити на мітинги та збирати підписи, бо ж , бачите, тим самим ми ущемлюємо їхні права. Ми готові брати участь у конкурсах краси, розгулючи в купальниках під слюнливі погляди розбещенців, лише б про нас не подумали як про сектантів. Ми хочемо, щоб про нас добре думали, і нас не чіпали. Але нас зачіплять. Європа вже програла війну. Вона відмовилася від християнської віри. Вона захистила гомосексуалістів, наркоманів, розпусників, аборти. Вона відмовилася від дітей, зробивши власними дітьми кішок та собак. Президенти зі щасливими посмішками вітають колег-міністрів з гомосексуальними шлюбами. Лесбіякни-премєр-міністри позують зі своїми подружками. Європа судить проповідників, які гріх називають гріхом. А мусульмани будують мечеті, народжують дітей, вчать їх шанувати свою віру і вмирати за неї. Християни ж толерантно посміхаються і ховаються у свої комірчини: не дай Бог когось образити! Європа вже програла, як колись програв розбещенний та ситий Рим.
Читаючи полеміку християн в блогах щодо актуальних проблем сьогодення, складається враження, що ми самі, як кролик до удава, заворожено просуваємося в пащу диявола з нашою толерантністю та леопольдовим муркотінням: "Ребята, давайте жить дружно!" Ми чекаємо, коли наш зневажений нами Бог змушений буде сказати нашим ворогам: "Ідіть на них, Я даю вам перемогу".
Християни, ви цього хочете?
Вы давно отошли от заветов даже вашего Иисуса. Вы позволяете вашим женщинам продавать свое тело. Вы жените гомосексуалистов и устраиваете концерты в ваших храмах. Поэтому мы победим вас, как вы когда то победили Рим . Бедные и голодные всегда побеждают, когда у них есть вера, а у богатых и сытых ее нет. Мы воюем за нашу веру, а вы воюете за бензин в вашем бензобаке...
Це слова ісламістів. Тих, хто вважає нас за ворогів. Ми їх - ні. Їх треба любити. Їх треба поважати. Їх не можна дратувати. Перед ними треба плазувати і всіляко годити. Коли вони спалюють в себе живцем християн, нам не можна спалювати їхній Коран. Ми ж толерантні.
Ні, ми - безхребетні! І процитовані слова - пророцтво Самого Бога. Через них но нас говорить Бог. А потім буде через них діяти. Так, як це робив колись стосовно Свого народу ізраїльского. Мене завжди дивували біблійні слова про те, що Господь часто називав язичницьких царів та полководців Своїми слугами, коли через Неємана "БОГ ДАРУВАВ перемогу сирійському цареві" (до речі, над народом Божим). Саме так: Бог буде говорити через наших ворогів, якщо ми не здатні особисто чути Його.
Я не песиміст. Я реаліст. А ще - я читаю Біблію і знаю, що будь-які загравання з гріхом та гріховним світом рано чи пізно викличуть ревність Бога. Сьогодні ми занадто загралися з гомосексуалістаими, толерантністю, поп- і рокмузикою, неформалами, сексом і багато чим. Ми ламаємо списи в блогах та на форумах, оправдовуючи ті чи інші нововедення в церкві, захищаючи ті чи інші збочення, звинувачуючи тих християн, хто намається хоч трохи і як вміє протестувати проти цього всього. Ми "розтікаємося мислію по дрєву", виправдовуючи те, що образливе та бридке для Бога, наша "любов" до всіх і вся аж перехлюпуєтся черех краї нібито переродженого серця. І не подозрюємо, що ми захищаємо не нашу віру, ми захищаємо наше сите та спокійне життя. Ми згідні багато чим поступитися, лише б нас не чіпали. А ще - щоб нам дозволили жити і поводитися так, як нам подобається. Ми нібито і проти гоміків, але не маємо права виходити на мітинги та збирати підписи, бо ж , бачите, тим самим ми ущемлюємо їхні права. Ми готові брати участь у конкурсах краси, розгулючи в купальниках під слюнливі погляди розбещенців, лише б про нас не подумали як про сектантів. Ми хочемо, щоб про нас добре думали, і нас не чіпали. Але нас зачіплять. Європа вже програла війну. Вона відмовилася від християнської віри. Вона захистила гомосексуалістів, наркоманів, розпусників, аборти. Вона відмовилася від дітей, зробивши власними дітьми кішок та собак. Президенти зі щасливими посмішками вітають колег-міністрів з гомосексуальними шлюбами. Лесбіякни-премєр-міністри позують зі своїми подружками. Європа судить проповідників, які гріх називають гріхом. А мусульмани будують мечеті, народжують дітей, вчать їх шанувати свою віру і вмирати за неї. Християни ж толерантно посміхаються і ховаються у свої комірчини: не дай Бог когось образити! Європа вже програла, як колись програв розбещенний та ситий Рим.
Читаючи полеміку християн в блогах щодо актуальних проблем сьогодення, складається враження, що ми самі, як кролик до удава, заворожено просуваємося в пащу диявола з нашою толерантністю та леопольдовим муркотінням: "Ребята, давайте жить дружно!" Ми чекаємо, коли наш зневажений нами Бог змушений буде сказати нашим ворогам: "Ідіть на них, Я даю вам перемогу".
Християни, ви цього хочете?