Про ідеології, геноциди, та питання свободи особистості
Заувага: те що тут пишу, є лишень моя приватна думка, не більше, але й не менше. :)
Що таке є ідеологія, в своїй суті?
Я виходжу з того, що це, насамперед, більш-менш цілісна система поглядів: на суспільство, його, суспільства, мораль.
Існують різні спроби ситематизувати та упорядкувати ідеології; мені видається найбільш прийнятним та зрозумілим поділ на чотири напрямки: це комунізм, лібералізм, консерватизм, націоналізм.
В основі комунізму - ідея побудови рівного суспільства, без поділу на кляси. Це глобальна мета, на практиці, нині власне комуністів доволі мало; більш-менш чисельними і розвинутими є більш "помірковані" соціялісти.
В основі лібералізму - ідея захисту індивідуальної свободи людини, і підпорядкованість цій меті всього іншого. Крайня форма лібералізму - лібертаріанство - по суті є формою анархістського світогляду, перехідною течією.
Націоналізм визнає як вищу цінність ідею Нації. Він виходить з того, що є спільнота людей, що мають:
а) до певної міри спільне історичне походження
б) спільний мовно-культурний простір
Нація є найвищою цінністю націоналізму. Завдання полягає у збереженні й примноженні здобутків Нації, що має гарантувати і процвітання членам Спільноти.
Консерватизм: найменш, як на мене, самостійний напрямок, він майже завжди "розщеплюється" на лібералізм або націоналізм, але все-таки, не завжди, тому я його і виділив.
Консерватизм увібрав ліберальну, за своїм походженням думку про первинність індивідуальної свободи людини, але при цьому він є протилежним лібертаріанству "відхиленням" від "клясичного" лібералізму. З іншого боку, консерватизм теж визнає поняття Нації, і виступає за її збереження, що споріднює його з націоналізмом. Але природа відношення до Нації в консерватизмі і націоналізмі в своїй основі різниться: для консерватизму Нація є цінністю, яку треба доводити (логічне начало) з одного боку, та яка є цінністю, тому що є частиною традиції. Для націоналізму Нація є поняття аксіоматично-сприйняттєвого змісту, інакше кажучи, це зі сфери інтуїтивно-чуттєвого. Протиріччя формально нема, але це проявляється на рівні того, кого можна вважати членом Нації: для консерватизму є достатньою умовою тільки культурно-мовний аспект (традиція), а для націоналізму - і культурно-мовний, і фізично-генетичний - теза про спільне історичне походження.
Тепер про реальність. :-)
Парадокс, здавалось би: безнадійно-утопічна ідея про побудову безкласового суспільства рівних можливостей (це я так тонко натякаю на комунізм ;-)), а призвела до найбільших у світі геноцидів: Голодомор в Україні 1932-1933, "Червоні Кхмери" в Камбоджі (25% населення країни було знищено за три (!) роки), Півнчна Корея - та куди не плюнь, там де є комунізм, синонімом йому є масштабний геноцид!
І це не збіг випадковостей! Це закладено на рівні ідеології, отої безневинної ідеї про "рівність".
Судіть самі: чи є люди рівними?
Я переконаний, що ні. Всі люди є різними, кожна людина індивідуальна, має різні бажання, можливості, цілі ітд. Комунізм цього не визнає. Наслідок: виправдання лівідації певних груп людей, за ознакою клясової належності. Результати я навів вище - комунізм=геноцид, без геноциду побудувати "рівне" суспільство неможливо, бо завжди будуть ті, хто "не вписується", з тих чи інших причин в шаблон.
Тепер розглянемо, що являє собою нацизм, а точніше, без скорочення, націонал-соціялізм: це поєднання крайньої форми націоналізму (шовінізму) з комунізмом. Про злочини нацизму, його шкоду, в.т.ч. для Німеччини більшість і так знає чимало, тому не буду довго розписувати. Зазначу тільки, що тут на перше місце виходить інший геноцид інших "неповноцінних": цього разу за національно-расовою ознакою.
А тепер, про лібералізм, і його безневинну, здавалось би ідею про первинність індивідуальної свободи людини: на практиці це уже має наслідком формування споживацького суспільства, що є антагонізмом свободі людини, що полягає в свободі її, людини, розвитку, а не свободі деґрадації, Принаймі, я стою на таких позиціях.
Прагнучи убезпечитись від геноцидів, лібералізм дійшов до заперечення життя, основа якого є не тільки логічна, а й інтуїтивна, ірраціональна.
Лібералізм загине не від рук ідейних ворогів, він повільно зогниє сам, бо це закладено в основі ідеології.
Націоналізм, у чистому вигляді, позбавлений хиб, що можуть призвести до геноцидальних дій.
В ньому присутній і розвиток, й ідея справедливості (але не так, як це буквально розуміють комуністи), й певна свобода особистості теж присутня, бо лиш люди, в основі яких є воля, можуть свідомо усвідомлювати (чи/або відчувати) (даруйте за тавтологію) необхідність обмеження свободи особистості для досягнення чогось більшого.
Втім, як же важко побудувати отой "націоналізм в чистому вигляді". :-)
Ну і на завершення:
Ідеалізм призводить до геноцидів=смерть (комунізм, нацизм ітп.)
Відсутність ідеалізму породжує внутрішній занепад, що має наслідком=смерть. (лібералізм з лібератаріанством)
Виходить, треба балансувати десь посередині. :-)
Що таке є ідеологія, в своїй суті?
Я виходжу з того, що це, насамперед, більш-менш цілісна система поглядів: на суспільство, його, суспільства, мораль.
Існують різні спроби ситематизувати та упорядкувати ідеології; мені видається найбільш прийнятним та зрозумілим поділ на чотири напрямки: це комунізм, лібералізм, консерватизм, націоналізм.
В основі комунізму - ідея побудови рівного суспільства, без поділу на кляси. Це глобальна мета, на практиці, нині власне комуністів доволі мало; більш-менш чисельними і розвинутими є більш "помірковані" соціялісти.
В основі лібералізму - ідея захисту індивідуальної свободи людини, і підпорядкованість цій меті всього іншого. Крайня форма лібералізму - лібертаріанство - по суті є формою анархістського світогляду, перехідною течією.
Націоналізм визнає як вищу цінність ідею Нації. Він виходить з того, що є спільнота людей, що мають:
а) до певної міри спільне історичне походження
б) спільний мовно-культурний простір
Нація є найвищою цінністю націоналізму. Завдання полягає у збереженні й примноженні здобутків Нації, що має гарантувати і процвітання членам Спільноти.
Консерватизм: найменш, як на мене, самостійний напрямок, він майже завжди "розщеплюється" на лібералізм або націоналізм, але все-таки, не завжди, тому я його і виділив.
Консерватизм увібрав ліберальну, за своїм походженням думку про первинність індивідуальної свободи людини, але при цьому він є протилежним лібертаріанству "відхиленням" від "клясичного" лібералізму. З іншого боку, консерватизм теж визнає поняття Нації, і виступає за її збереження, що споріднює його з націоналізмом. Але природа відношення до Нації в консерватизмі і націоналізмі в своїй основі різниться: для консерватизму Нація є цінністю, яку треба доводити (логічне начало) з одного боку, та яка є цінністю, тому що є частиною традиції. Для націоналізму Нація є поняття аксіоматично-сприйняттєвого змісту, інакше кажучи, це зі сфери інтуїтивно-чуттєвого. Протиріччя формально нема, але це проявляється на рівні того, кого можна вважати членом Нації: для консерватизму є достатньою умовою тільки культурно-мовний аспект (традиція), а для націоналізму - і культурно-мовний, і фізично-генетичний - теза про спільне історичне походження.
Тепер про реальність. :-)
Парадокс, здавалось би: безнадійно-утопічна ідея про побудову безкласового суспільства рівних можливостей (це я так тонко натякаю на комунізм ;-)), а призвела до найбільших у світі геноцидів: Голодомор в Україні 1932-1933, "Червоні Кхмери" в Камбоджі (25% населення країни було знищено за три (!) роки), Півнчна Корея - та куди не плюнь, там де є комунізм, синонімом йому є масштабний геноцид!
І це не збіг випадковостей! Це закладено на рівні ідеології, отої безневинної ідеї про "рівність".
Судіть самі: чи є люди рівними?
Я переконаний, що ні. Всі люди є різними, кожна людина індивідуальна, має різні бажання, можливості, цілі ітд. Комунізм цього не визнає. Наслідок: виправдання лівідації певних груп людей, за ознакою клясової належності. Результати я навів вище - комунізм=геноцид, без геноциду побудувати "рівне" суспільство неможливо, бо завжди будуть ті, хто "не вписується", з тих чи інших причин в шаблон.
Тепер розглянемо, що являє собою нацизм, а точніше, без скорочення, націонал-соціялізм: це поєднання крайньої форми націоналізму (шовінізму) з комунізмом. Про злочини нацизму, його шкоду, в.т.ч. для Німеччини більшість і так знає чимало, тому не буду довго розписувати. Зазначу тільки, що тут на перше місце виходить інший геноцид інших "неповноцінних": цього разу за національно-расовою ознакою.
А тепер, про лібералізм, і його безневинну, здавалось би ідею про первинність індивідуальної свободи людини: на практиці це уже має наслідком формування споживацького суспільства, що є антагонізмом свободі людини, що полягає в свободі її, людини, розвитку, а не свободі деґрадації, Принаймі, я стою на таких позиціях.
Прагнучи убезпечитись від геноцидів, лібералізм дійшов до заперечення життя, основа якого є не тільки логічна, а й інтуїтивна, ірраціональна.
Лібералізм загине не від рук ідейних ворогів, він повільно зогниє сам, бо це закладено в основі ідеології.
Націоналізм, у чистому вигляді, позбавлений хиб, що можуть призвести до геноцидальних дій.
В ньому присутній і розвиток, й ідея справедливості (але не так, як це буквально розуміють комуністи), й певна свобода особистості теж присутня, бо лиш люди, в основі яких є воля, можуть свідомо усвідомлювати (чи/або відчувати) (даруйте за тавтологію) необхідність обмеження свободи особистості для досягнення чогось більшого.
Втім, як же важко побудувати отой "націоналізм в чистому вигляді". :-)
Ну і на завершення:
Ідеалізм призводить до геноцидів=смерть (комунізм, нацизм ітп.)
Відсутність ідеалізму породжує внутрішній занепад, що має наслідком=смерть. (лібералізм з лібератаріанством)
Виходить, треба балансувати десь посередині. :-)