Поїздка на Донеччину та Луганщину
Отже, з'їздив я у наші східні регіони, Донеччину та Луганщину. Маршрут був такий: спочатку потягом Хмельницький-Лисичанськ з Дарниці до Харкова. В Харкові був перед восьмою ранку в п'ятницю, шостого серпня. Погуляв дві годинки - поїха в центр міста, в пузату хату, пройшовся від Майдану Конституції, по Сумській і через Площу Свободи до метро "Наукова", а далі на метро до нової станції, відкритої за президенства Порошенка "Перемога", ну і назад на вокзал. Далі потяг Дніпро - Лиман (з Харкова до Святогірська). Гарний такий сидячий потяг, комфортний та швидкий, має лише зупинку в Ізюмі. В Святогірську станція знаходиться не в самому місті, а десь за чотири кілометри від нього. Пройшов їх пішки. Святогірськ знаходиться в Донецькій області, недалико від сходження меж Донеччини, Луганщини та Харківщини. В самому Святогірську здивувала наявність вулиці Івана Мазепи. Як правило, на сході комуністичні назви перейменовували та щось глибоко нейтральне кшталту там "Яблунева", "Вишнева", "Мирна". А тут ось так. Отже, дійшов я до Сіверського Дінця - дуже мальовничого тут.
Скупався в Дінці, далі записався на екскурсію. Два кілометри по Дінці, тоді підйом по лісу до печер, тоді спуск в самі печери. Печери крейдяні, видовбані двома монахами. Взяв з гір шматочок крейди, до речі.
Тоді забронював номер на Booking'у - дуже гарний вийшов до речі. 530₴ за номер + 90₴ за сніданок.
Наступного дня подався в Святогірську Лавру. Там якраз ярмарка була, купив маленьку (250 мл) банку акацієвого меду = 62,5₴. Після огляду Лаври подався я на гору до пам'ятника Артему. Перед самою вершиною там теж ярмарка - сувеніри, їжа, напої.
З гори відкривається просто захопливий краєвид на Святогірськ та околиці!
На ярмарці я придбав декілька магнітів з видами Святогірська - тільки ті нечисленні, де написи були українською (таких на око до 10%, але і це добре - в Одесі от взагалі україномоних сувенірів не зауважив!) та ось такий виріб донецьких умільців - биту "Головоломка". :)
Меморіал присвячени російсько-німецькій війні 1941-1945.
На мосту через Дінець грала ось така пані - переважно українські та західні твори, зокрема приємно було почути "Менует" Боккеріні.
Після цього поїхав я з пересадкою у Слов'янську на Сіверодонецьк. На знімку соняшникові поля біля Слов'янська.
Протестантська церква у Слов'янську. Згадав історію 2014 року, коли в Слов'янську росіяни вбили протестантських пасторів...
Біг борди, присвячені визволенню частини Донбасу за Порошенка.
Далі мій шлях пролягав на Луганщину. На знімку блок-пост недалеко від вїзду в Луганщину. Наш автобус зупинили, у чоловіків перевірии паспорти, і ми поїхали далі. В Сіверодонецьку я зупинився в Urban Hostel, чудове місце, всього за 120₴/місце. З восьми ліжок крім мене був іще лише один гість. Наступного дня я погуляв Сіверодонецьком:
Пам'ятник солдатам-жертвам нинішньої російсько-української війни.
Після цього я поїхав у сусідній Лисичанськ. Фактично це одна агломерація, до якої входить іще й Рубіжне.
Після цього я мав Квитки на поїз "Лисичнаськ-Одеса" до Знам'янки (Кропивниччина). В Харкові замовив собі доставку піцци з Mafia Bolt'ом прямо до вагону потяга. :) А потім глянув, що є вільне місце на потяг "Костянинівка-Київ" з Полтави, то і купив на нього квиток. В Полтаві здійснив прогулянку містом між вокзалами "Полтава Південна" та "Полтава Київська" і з останньої поїхав на Київ, на Дарницю.
