Мілове, або там, де закінчується Україна
Давно, прямо-таки роками мріяв побувати у цьому містечку. Що таке Мілове, і чому я хотів там побувати?
По-перше, це найсхідніший районний центр України, а тепер ще й найсхідніший населений пункт. Раніше таким пунктом було село Рання Зоря (до декомунізації - "Червона Зірка"), але з 2016 там ніхто не живе.
По-друге, Мілове раніше фактично було одним містом, однією системою з російським містечком Чертково ("Чертково"). Кордон проходить прямо по одній із вулиць з промовистою назвою "Дружби народів", де непарні номери - це Україна, а парні - це вже Росія! До російського вторгнення до Криму і Донеччину та Луганщину, та, як розумію, і досить довгий час після цей поділ був нестрогим - люди ходили між країнами, і ніхто їх особливо не контролював.
Для кращого розуміння, де знаходиться Мілове, подаю відповідну мапу. На ній червоною лінією я приблизно позначив окуповані Росією та/або проросійськими бойовиками території. Також я сам зробив мапу самого Мілового, на якій позначив цифрами місця фотографій, які я розмістив у цьому пості.
Їхав в ці краї я разом з дружиною, Маргаритою. Ми у відпустці відпочивали в Австрії, у Відні, а поверталися до України літаком не на Київ, а до Харкова. Отже, деньок ми погуляли в Харкові, а потім потягом поїхали до Рубіжного, це Луганська область, фактично частина єдиної агломерації разом з Сіверодонецьком та Лисичанськом. З Рубіжного я придбав квитки на бусик до Мілового, ціна зараз - 215 грн на особу. Шлях - всього 157 км, але через справді жахливий стан сайже всієї дороги середня швидкість, мабуть, була до 40 км/год. Ми виїхали о 6:30, і приїхали в Мілове десь біля 10:10. По дорозі автобус зупинявся на автостанціях у Старобільську (у ньому ми поблукали трохи по дорозі назад з Мілового) і Біловодську.
Уже коли ми чекали на потяг до Рубіжного на вокзалі Харкова, мені подзвонив мій друг Арсен, якого я раніше кликав у цю поїздку,, але він не хотів, що він раптом передумав і вирішив до нас приєднатися, та їде зараз в поїзді з Києва до Костянтинівки. :-) Одним словом, він потім таки окремо від нас доїхав до Мілового іншими автобусами, і ми його зустріли прямо в Міловому на автостанції. Дорога до Мілового, повторюся, у жахливому стані - автобус досить часто петляв, аби об'їхати ями. Зате краєвиди Слобажанщини тут просто чудові! Чого варті одні лише безкраї соняшникові поля, голівки яких слідкують за сонцем! Неймовірне відчуття і насолода, шкода, що не було часу вийти просто в полі і зробити якісні знімки... Мальовничість цього краю не поступається красою Карпатам чи величі міст над Дніпром - Києва, Дніпра, Запоріжжя...
Отже, ми приїхали на автостанцію Мілового, яка знаходиться на тій самій вулиці Дружби Народів, біля переходу через залізницю. Буквально за десять метрів від станції - пост наших прикордонників, за двадцять - уже Росія, і прямо з автобуса вже видно і напис "Станция Чертково"! Світлини можна збільшити натисканням! Прямо на майдані перед атостанцією є декілька крамничок та невеличкий ринок. Там ми побачили ось цей знімок з рекламою готелю за адресою Дружби Народів 62. Оскільки про готель "Стрілецька Слобода", де ми мали заночувати, в інтернеті я прочитав фактично лише негативні відгуки, а про цей на Дружби Народів нічого не чув, ми пішли саме туди.
Ну і от ми підійшли туди, і розуміємо, що готель знаходиться-то уже... в Росії, прямо за парканом! Думаю, вкзаівник поставили ще в довоєнний час, а потім так і не зняли.
Тепер детально про саму вулицю Дружби Народів, головну туристичну принаду Мілового.
В минулому році росіяни прямо на проїжджій частині поставили паркан, таким чином зникли пішохідні переходи і двосторонній автомобільний рух. Зараз по російській частині вулиці автомобілі майже не їздять, по українській руху більше, при чому часом одностороннього руху водії не дотримуються. Одним словом, насолоджуйтеся:
Я стою з української сторони Дружби Народів, Мілове, Луганська область, України, зачотири метри від мене паркан посередині дороги, який встановили Росіянами, і далі це вже Чорткове, Росія!
А це табличка з російськомовним текстом направлена до російського боку вулиці Дружби Народів. З іншого боку цей же текст, але вже нашою мовою.
Інформаційний плакат, українських прикордонників, очевидно, з часів, коли ще росіяни не поставили паркан.
Російська собака за парканом охороняює, очевидно, дружбу народів на одгнойменній вулиці :-)
Автобусна зупинка на цій же самій вулиці але вже ближче до автомобільного пункту пропуску. На зупинці карта України (чомусь явно без Бесарабії, тобто, півдня Одещини, зате виразно з Кримом) та написом нашою мовою "ЄДИНА КРАЇНА". А буквально за п'ять метрів - уже територія тої держави, що цей самий Крим і окупувала... Ще далі видно, здається, елеватор Чорткова.
На цьому тему Дружби Народів, гадаю, варто завершити. Наступна цікава місцина в плані проходження державного кордону на місцевості - район вулиці робітничої. Тут на захід від залізниці знаходиться російський квартал з Чортківським м'ясокомбінатом та кількома будинками.
На знімку, на жаль, це погано видно, але якщо світлину переглянути у повній якості, то можна на отих воротах прочитати: "Чертковский мясокомбинат". Йдемо далі на південь...
Зелений паркан зліва - це ще Україна. Сірий - уже Росія!
Російський двохповерховий будинок за парканом. Поруч їздить дитина на велосипеді, і видно, що для місцевих це абсолютно звично та природньо.
"Россия вперед!" - за парканом з колючим дротом! Зліва видно залізницю.
Таблички - українська синя, російська - жовта з повідомленнями про кордон. На цьому тему межі будемо вважати закритою.
Що іще цікавого є в Міловому? Є краєзнавчий музей, але ми туди не потрапили, так як проґавили те, що він не працює в суботу, про що ми довідалися в п'ятницю ввечері. :-)
Є ще пам'ятник "Україна - визволителям" в парку біля єдиного готелю "Стрілецька слобода". Мілове було першим населеним пунктом УРСР, яке відбили окупанти російсько-більшовицькі в окупантів німецько-нацистських в 1942-му. Німці покаялися за злочини, росіяни ні, і от тепер рецедив...
Гармата. Добре, що ополченцям не дісталася. З того, що мені один знайомий написав, "референдум" в Міловому в 2014 році був, але майже одразу після того українську владу було відновлено. Восьмого серпня 2014 Мілове обстріляли з російського боку з артилерії.
Ну і тепер іще деякі фотки, які мені видалися цікавими:
Озеро в Міловому.
Церква.
Недекомунзований і недерусифікований вказівник.
Україна це Європа, а Мілове це Україна, отже, Мілове - це Європа!
Мені все-таки набагато більше подобається слово "містечко": було б добре замінити ним оце совкове "смт"!
Пам'ятник у парку на пам'ять про жертв російського вторгнення до Афганістану. Зараз росіяни "интернациональный долг" здійснють на Донбасі. Людей шкода, звісно, але вторгнення в чужу країну - це дуже погано!
А отак наша дружнє тріо поверталося автобусом з Мілового. Далі ми поїхали до Старобільська, де також трішки поблукали, а потім через Сіверодонецьк на Лисичанськ - і на Київ. Північна Луганщина цікава, а Мілове має потенціал для розвитку якого-не якого екстремального туризму. Ще в Міловому є кінний театр, але ми до цього не дійшли. Оскому з відвідинами Дружби Народів збили. Взагалі, я б хотів тут концерт заграти.
Хочу іще суттєво доповнити статтю про Мілове в україномовному розділі вікіпедії.
Гарних і Вам мандрів!