Моя перша спроба еміграції
Переоцінка життєвих цінностей, власного попереднього життєвого досвіду, оцінка перспектив України, потенціалу її розвитку, стану економіки та перспектив цієї самої економіки, ризики, пов'язані з можливим подальшим розростанням російської окупації спонукали мене до рішення шукати шляхів до еміграції.
Найпростішим і найшвидшим варіантом мені видалася Польща. Я знайшов прослуховування на місце віолончеліста до оркестру філармонії міста Люблін. Це на сході Польщі, всього 94 км. до України. Прослуховування зіграв, конкурс - шість людей на місце, результат поки невідомий.
Трохи про саму поїздку. Туди їхав потягом Київ-Варшава. Дуже дорогий потяг, але я їхав з інструментом, і до того ж, мусив бути в нормальному стані перед прослуховуванням, тому змирився з витратами. Ціна квитка - 1630 грн. Поїзд складається з трьох вагонів, які до Ковеля їдуть причепленими до львівського потягу, а далі їдуть вже окремо. В Ягодині, прикордонній станції з українського берегу Бугу, вагончикам замінювали колеса на нормальну, європейську ширину колії. Що мене здивувало: на українському (!) кордоні, в Ягодині мене якась пані запитує "яка ваша мета поїздки до Польщі"?
Щось СРСР-ом повіяло... Ну я прямо сказав: "працевлаштування". Скривилася...
В Любліні я мешкав у кімнатці, що її мені люб'язно надали місцеві українці, за що їм моя дяка.
Сам Люблін - доволі приємне і затишне місто. З українських міст по духу, по архітектурі до нього найближчим є Луцьк. Загалом, в місті є старий, ще з часів першої Речі Посполитої центр, далі, навкого нього - архітектура в стилі класицизму періоду російської окупації Польщі в 19 ст., ну а далі новіші будівлі.
Сама філармонія зараз в ремонті. Поруч, біля неї будується величезний культурний центр. Раніше то мав би бути спільний польсько-український університет, як мені пояснили, але не склалося.
Із неприємного: доволі дорогий проїзд, 2 злотих 80 ґрошей за хвиток на 30 хв. Зате дуже порадувала наявність нашої мови в автоматах з продажу квитків! Втім, місто невелике, і якщо мені вдасться емігрувати, то я, мабуть, придбаю велосипед, і їздитиму на працю переважно на ньому. Безкоштовно та і здоровіше.
Мені дуже подобається польська мова, вона дуже подібна на нашу, інколи враження, що різниці лише в абетці. Навіть якщо мене не візьмуть зараз, планую йти на курси, вчити її тут.
Ще в Польщі радують ціни на продукти, вони переважно дешевші, ніж в Україні, і часом навіть доволі радикально. Наприклад, помідори коштують лише половину української ціни!
