Той випадок, коли не всяка критика "Свободи" - вартісна
Остап Кривдик написав на УП статтю "4,72%, або чому програла "Свобода". Курсивом - цитати з неї, ну а потім мої коментарі.
Українці не підтримали радикальний етнонаціоналізм, яким російські медіа так активно лякали весь світ. І хоча окремих його представників у наступному скликанні вистачатиме, у них не буде власної фракції.
-----------------------
Заморочки "Свободи" щодо "крові" (партійців, в першу чергу) і справді маразматичні і нелогічні. Втім, доля цього "кровного" націоналізму постійно вивітрювалася всю історію партії. Це більше шана традиції цього середовища, ніж реальна ідеологія з практичними наслідками. Втім, я пишу лише про той період, поки я був членом партії. Але не думаю, що тенденція радикально змінилась за рік.
Етнонаціоналізм не витримав перевірки Майданом. Першими жертвами, що загинули на Грушевського, стали вірменин Нігоян і білорус Жизнєвський. Російська мова звучала не рідше за українську. "Чемодан-вокзал-Росія" вмер на Майдані й в АТО: російськомовні громадяни України, серед них і етнічні росіяни, доказали, що вони - не менші патріоти за "українізаторів".
-----------------------------
Розмивання традиційної ідентичності, традиційного, класичного націоналізму, який ґрунтувався на українській мові, і справді присутнє. Воно стало наслідком неймовірно і неочікувано швидкої поразки "синьої" ідентичності, синьої України. Якби процес не відбувся революційно, а ішов би природнім, еволюційним шляхом, то мабуть, вдалося б уникнути такої потужної креолізації.
Взагалі, не треба змішувати до купи питання патріотизму та націоналізму. Націоналізм - явище наддержавне. Патріотизм - місцеве.
Поспішне скасування злочинного мовного закону, ініційоване ВО "Свобода" одразу після падіння Януковича, обернулося трагедією. Не пояснивши людям Сходу й Півдня проблему, не давши їм альтернативи - те голосування тепер роками ділитиме людей. І дарма, що Турчинов не підписав його, дарма що він далі діє - багато людей Сходу й досі вірять в "заборону російської мови", тому й голосують за Опозиційний блок.
-------------
Багато "людей сходу" є тупими радянськими скотами і бидлом. Це їхній життєвий вибір. Ті, хто після всього цього ще підтримує біло-блакитних - є мерзотниками, падлюками, негідниками. Прикро, що ми громадяни однієї держави. Шкода, що вони мають право голосувати на наших виборах. Огидно, що їхню думку нашим політикам доведеться враховувати.
Єдина провина "Свободи" в цьому конкретному аспекті - це непослідовність. Треба було або дотискати Турчинова, і домагатися підписання цього закону, або ж взагалі не піднімати цю тему. Бо так об'єднали гірше з двох варіантів: підігріли гнів ватніків втратили території, але конструктивних і позитивних зрушень для нашої сторни не досягли. Аналогічно і з революцією в цілому: треба було або одразу захоплювати владу, або сидіти тихо і не рипатись. Серединний варіант тут найгірший.
Очевидно, що українську мову треба захищати. Але тепер без чіткої позиції щодо прав і можливостей російської та інших меншинних мов виходу не буде.
----------------------
Це справді прикро. Розплата за лояльність поміркованої вати. Причина зростання того самого патріотизму меншин. І падіння - окремих представників більшості.
Безперечно, уся Україні стала більш націоналістичною - але в розумінні політичної нації. Коли заступник голови Дніпропетровської ОДА Філатов говорить: "Мы наконец обрели свою Родину. Независимо от того, русские мы, украинцы, армяне, евреи или татары - это наша земля. Она проросла в нас корнями повстанческих схронов, она омыта кровью сечевых стрельцов и украинских повстанцев", - це означає, що монополії на захист історичної пам'яті вже не буде.
----------------------
Формування політичної нації необхідне, а його розвиток - цілком позитивне явище. Шкода, щовоно відбувається на основі креолізації. Той же Філатов, будучи деравним службовцем використовує в службовий час російську мову.
Контраверсійні теми, котрі ВОС піднімала ще до Майдану, такі, як героїзація СС "Галичина" як організації, чи паралельна з Медведчуком боротьба проти сланцевого газу, підточили її репутацію.
----------------
Цьому немає жодних доказів. Це так хотілося б думати декому. Навпаки, наприклад для мене, будь-яка сила, яка героїзує борців проти Росії, тим паче, більшовицької - цим саим набирає собі електоральні "очки".
"Ми повинні провести дострокові вибори мера Києва", - із трибуни Майдану заявляв Тягнибок 19 січня 2014 року.
Саме в той час десятки тисяч людей на Майдані чекали відповіді на просте пряме питання: що робити, якщо за каску й за шину - кримінальна відповідальність? Гостра, але неконкретна риторика не несла за собою дії. Олег Ярославович відповіді не дав - її дала барикада на Грушевського.
------------------------
Тут погоджуюсь.
У 2012 році за партію голосували як за найпослідовнішого борця з режимом Януковича. Режим упав, і потрібно було показувати нову якість державного будівництва. Та партійна еліта "Свободи", ставши частиною влади, не добилася перелому.
------------
Взагалі, потрібні були нові ідеологічні орієнтири. Наприклад, чітка і недвозначна опозиція до "едіной страни".
Чи розуміє членство й керівництво ВОС, що якщо змін не буде, у перспективі 5-7 років воно може повторити долю Конгресу Українських Націоналістів, учасника фракції "Реформи-Конгрес" у Раді-1998, який на цих виборах взяв аж 0.05%?
-------------------
Навряд чи розуміє.
P.S. "Свободу" є за що критикувати, і я сам це роблю. Але ,в основному, це геть інші питання, і геть інша критика, ніж ту, яку підняв пан Кривдик.
Так, "единая страна" майже перемогла майже тотально, це було очевидно і до виборів. Але, впевнний, насправді електоральна ніша націоналізму існує. І рано чи пізно ми ще побачимо ріст нової сили на цьому напрямку. Хоча справді, навряд, чи це буде якесь відродження "Свободи".
Українці не підтримали радикальний етнонаціоналізм, яким російські медіа так активно лякали весь світ. І хоча окремих його представників у наступному скликанні вистачатиме, у них не буде власної фракції.
-----------------------
Заморочки "Свободи" щодо "крові" (партійців, в першу чергу) і справді маразматичні і нелогічні. Втім, доля цього "кровного" націоналізму постійно вивітрювалася всю історію партії. Це більше шана традиції цього середовища, ніж реальна ідеологія з практичними наслідками. Втім, я пишу лише про той період, поки я був членом партії. Але не думаю, що тенденція радикально змінилась за рік.
Етнонаціоналізм не витримав перевірки Майданом. Першими жертвами, що загинули на Грушевського, стали вірменин Нігоян і білорус Жизнєвський. Російська мова звучала не рідше за українську. "Чемодан-вокзал-Росія" вмер на Майдані й в АТО: російськомовні громадяни України, серед них і етнічні росіяни, доказали, що вони - не менші патріоти за "українізаторів".
-----------------------------
Розмивання традиційної ідентичності, традиційного, класичного націоналізму, який ґрунтувався на українській мові, і справді присутнє. Воно стало наслідком неймовірно і неочікувано швидкої поразки "синьої" ідентичності, синьої України. Якби процес не відбувся революційно, а ішов би природнім, еволюційним шляхом, то мабуть, вдалося б уникнути такої потужної креолізації.
Взагалі, не треба змішувати до купи питання патріотизму та націоналізму. Націоналізм - явище наддержавне. Патріотизм - місцеве.
Поспішне скасування злочинного мовного закону, ініційоване ВО "Свобода" одразу після падіння Януковича, обернулося трагедією. Не пояснивши людям Сходу й Півдня проблему, не давши їм альтернативи - те голосування тепер роками ділитиме людей. І дарма, що Турчинов не підписав його, дарма що він далі діє - багато людей Сходу й досі вірять в "заборону російської мови", тому й голосують за Опозиційний блок.
-------------
Багато "людей сходу" є тупими радянськими скотами і бидлом. Це їхній життєвий вибір. Ті, хто після всього цього ще підтримує біло-блакитних - є мерзотниками, падлюками, негідниками. Прикро, що ми громадяни однієї держави. Шкода, що вони мають право голосувати на наших виборах. Огидно, що їхню думку нашим політикам доведеться враховувати.
Єдина провина "Свободи" в цьому конкретному аспекті - це непослідовність. Треба було або дотискати Турчинова, і домагатися підписання цього закону, або ж взагалі не піднімати цю тему. Бо так об'єднали гірше з двох варіантів: підігріли гнів ватніків втратили території, але конструктивних і позитивних зрушень для нашої сторни не досягли. Аналогічно і з революцією в цілому: треба було або одразу захоплювати владу, або сидіти тихо і не рипатись. Серединний варіант тут найгірший.
Очевидно, що українську мову треба захищати. Але тепер без чіткої позиції щодо прав і можливостей російської та інших меншинних мов виходу не буде.
----------------------
Це справді прикро. Розплата за лояльність поміркованої вати. Причина зростання того самого патріотизму меншин. І падіння - окремих представників більшості.
Безперечно, уся Україні стала більш націоналістичною - але в розумінні політичної нації. Коли заступник голови Дніпропетровської ОДА Філатов говорить: "Мы наконец обрели свою Родину. Независимо от того, русские мы, украинцы, армяне, евреи или татары - это наша земля. Она проросла в нас корнями повстанческих схронов, она омыта кровью сечевых стрельцов и украинских повстанцев", - це означає, що монополії на захист історичної пам'яті вже не буде.
----------------------
Формування політичної нації необхідне, а його розвиток - цілком позитивне явище. Шкода, щовоно відбувається на основі креолізації. Той же Філатов, будучи деравним службовцем використовує в службовий час російську мову.
Контраверсійні теми, котрі ВОС піднімала ще до Майдану, такі, як героїзація СС "Галичина" як організації, чи паралельна з Медведчуком боротьба проти сланцевого газу, підточили її репутацію.
----------------
Цьому немає жодних доказів. Це так хотілося б думати декому. Навпаки, наприклад для мене, будь-яка сила, яка героїзує борців проти Росії, тим паче, більшовицької - цим саим набирає собі електоральні "очки".
"Ми повинні провести дострокові вибори мера Києва", - із трибуни Майдану заявляв Тягнибок 19 січня 2014 року.
Саме в той час десятки тисяч людей на Майдані чекали відповіді на просте пряме питання: що робити, якщо за каску й за шину - кримінальна відповідальність? Гостра, але неконкретна риторика не несла за собою дії. Олег Ярославович відповіді не дав - її дала барикада на Грушевського.
------------------------
Тут погоджуюсь.
У 2012 році за партію голосували як за найпослідовнішого борця з режимом Януковича. Режим упав, і потрібно було показувати нову якість державного будівництва. Та партійна еліта "Свободи", ставши частиною влади, не добилася перелому.
------------
Взагалі, потрібні були нові ідеологічні орієнтири. Наприклад, чітка і недвозначна опозиція до "едіной страни".
Чи розуміє членство й керівництво ВОС, що якщо змін не буде, у перспективі 5-7 років воно може повторити долю Конгресу Українських Націоналістів, учасника фракції "Реформи-Конгрес" у Раді-1998, який на цих виборах взяв аж 0.05%?
-------------------
Навряд чи розуміє.
P.S. "Свободу" є за що критикувати, і я сам це роблю. Але ,в основному, це геть інші питання, і геть інша критика, ніж ту, яку підняв пан Кривдик.
Так, "единая страна" майже перемогла майже тотально, це було очевидно і до виборів. Але, впевнний, насправді електоральна ніша націоналізму існує. І рано чи пізно ми ще побачимо ріст нової сили на цьому напрямку. Хоча справді, навряд, чи це буде якесь відродження "Свободи".