Про українську, білоруську, російську ідентичності
Як завжди, починаю з історії. Історія - це минуле політики, а нинішня політика - майбутня історія...
1. Була собі (Київська) Русь. Досить потужна, за сердньовічними мірками, держава. Виникла на базі Києва,навколишніх племен, асимільовувала угро-фінів підмосков'я, до-асимільовувала балтів в Білій Русі.
2. Навала Орди перервала нормальну еволюцію держави. Недоасимільовані креоли Московії вийшли з європейського простору, Московія сама стала Ордою, нинішня Україна потрапила під різні форми залежності від Орди (але, що важливо, не стала Ордою сама), Біла Русь опинилась в складі ВКЛ, і розвивалась автономно.
3. ВКЛ відбиває в Орди і Україну.
4. Унія ВКЛ і Польщі. Визначальний момент для формування майбутніх окремих української та білоруської ідентичностей. Якби ВКЛ і далі існувала, то були б українці і білоруси зараз однією ідентичністю, а відмінності були б не більшими, ніж між центральною Україною і Галичиною.
5. Білоруси зазнали меншого утиску в Речі Посполитій (бо були в ній в складі ВКЛ, а не власне Польщі), і в них переважила лоялістська ідентичність. В тих же, хто опинився у власне Польщі, перемогла власна ідентичність, яку оформила Хмельниччина. Показово, що Хмельницький змагався і за контроль над Білою Руссю, але це була остання така спроба. Тобто, Хмельниччина вже зафіксувала окремішність українців (повстанців) та білорусів (лоялістів). Це щось подібне до аналогії з США та Канадою стосовно Британії.
6. Україна все більше потрапляє у сферу впливів Московії-Росії. Сама ж Московія-Росія є уламком Орди.
7. Поступово формується малоросійська ідентичність, "золотий час" якої - друга половина 18-19 ст. В під-австрійській частині України теж було москвофільство, але воно там програло набагато швидше. Причина банальна - на відміну від Російської імперії, Австрія, в цілому, не толерувала москвофілів. Тобто, москвофіли Галичини/Буковини/Закарпаття - це тамтешній аналог до малоросійсттва на всіх інших українських землях в складі Російської Імперії.
8. Формування власне української ідентичності. В Галичині це "народовці", на території Російської Імперії - "українство". Власне, саме кінець 19-початок 20 століть, а також, парадоксально, "коренізація" (у нас більше відома як "українізація", що не зовсім правильно, в даному випадку) в СРСР в 20-их і були тим моментом, коли українство перемогло малоросійство на рівні назви в масовій свідомості. Але політично українство якраз програло. Адже україно-російські (як з "білою" так і з більшовицькою Росією) війни того часу - це якраз і війни між власне українством (Українська Народня Республіка (+ЗУНР))/Українська Держава/Директорія та Росією і її напів-союзниками, напів-маріонетками з УСРР.
9. В міжвоєнній Польщі українство з одного боку утискалося, з іншого, в плані розрізнення з Росією - росло. В Закарпатті - еволюціонувало. Показово, що в березні 1939 "Карпатська Україна" була уже саме і суто українським утворенням, а не москвофільським.
10. В СРСР українство напочатку 20-их нищилося, в другій половині - креолізована форма відносно толерувалася, а потім до самого кінця СРСР - знову нищилося.
11. Спроби відновлення української держави з опорою на Німеччину (спроба 30 червня у Львові) зазнали поразки через позицію німецької сторони, в першу чергу.
12. Збройна боротьба ОУН та УПА була формою спроотиву українства, яка поступово була зліквідована і згасла до 60-их років.
13 Після другої світової західна Україна долучилась до процесів креолізації, яких решта України зазнала і раніше.
14. Кінець 80-их - поступова деволюція креолізованого народу в напрямку до незалежності.
15. Здобуття державності в ході подій 1990-1991. Важливий момент для утвердження окремої ідентичності.
16. Подальша деволюція українців добре проглядається за результатами голосувань.
17. 2002-2004. Згуртування опозиції до українства: т.зв. "біло-блакитні" як альтернативна спроба ідентичності.
18. Розгром початків "біло-блакитної" ідентичності в ході подій 2013-2014 років. Причому, ця недо-ідентичність потрапила під подвійний пресинг: як українства так і суто російської ідентичності. Політично мало-новороси програли все. Сепаратстський рух Криму-Донбасу в основі своїй суто російський, а його (ново)російськість - майже цілком технічна, а не ідеологічна. Були б москалі обачнішими - вони б збергли в Криму/Донбасі/де це було спочату можливо альтернативну "УкрАину", а не анексовували б території. Думаю, так воно ними і планувалося від початку, але довелося міняти плани через неймовірний кретинізм і боягузство Януковича.
19. Уже зрозуміло, що українство скоріше перемогло малоросійство політично, але зазнало значної (чи критичної - інше питання) креолізації мовно і культурно. Це ніби як перегравання доби центральної ради і раннього совка: тоді навпаки: перемогли проросійські, але це їм коштувало, прнаймні тимчасової, мовно-культурної креолізації ("коренізація-українізація")
19-а. Білорусь. Якщо все піде добре, то в Білорусі рано чи пізно, теж політично переможе своя ідентичність, а не варіант російської. Але мовно-культурна асиміляція там буде наближатися до 100%, і білоруськомовні білорусофіли будуть екзотикою. На відміну від України, де є і будуть співмірні спільноти як україномовних, так і російськомовних прихильників антиросійської ідентичності.
19-б. Росія. Сподіваюсь, Росія в нинішньому вигляді врешті зникне. На постросійському просторі мають бути національні держави/Китай/декілька держав, де буде російськомовна більшість. В цих рештках Росії ("декілька держав, де буде російськомовна більшість") буде вже нова глобалістично орієнтована спільнота.
Слава Україні!
Жыве Беларусь!
Смерть России! (+бело/мало/ново-р(о/у)ссии!)