"Маргіналізація прихильників "другої державної" - моя стаття для "Української правди"
Стаття на УП.
Російська мова, її роль та статус у суспільстві була і є одним з основних "меседжів" політиків з "біло-блакитного" табору. Представники цього середовища полюбляють спекулювати на цьому питанні, як на базовому, на їхню думку, для "єдності країни".
Втім, дані соціологів, та особливо результати виборів - демонструють, настільки маргінальною нині стала ідея запровадження офіційної двомовності.
Серед списку з 21 кандидата, що брали участь у дотермінових президентських виборах, російська мова як друга державна присутня в програмах комуніста Петра Симоненка, висуванця від партії регіонів Михайла Добкіна, а також колишніх регіоналів, а тепер самовисуванців Сергія Тігіпка, Валерія Коновалюка, Юрія Бойка.
Результати апологетів двомовності на цих виборах більш ніж скромні: Тігіпко - 5,23%, Добкін - 3,03%, Симоненко - 1,51%, Коновалюк - 0,38% і Бойко - 0,19%. Разом - 10,34%.
Звісно, що до аж такого падіння прихильників двомовності свій вклад внесла й російська окупація Криму й Севастополя, зрив виборів на Донбасі, заяви Симоненка про "зняття з виборів", тощо.
Але в цілому, усі ці фактори, хоча й важливі, але принципово ситуацію вже не змінюють.
У розрізі регіонів прихильність до кандидатів, що задекларували прихильність до другої державної російської має такий вигляд:
У жодному з регіонів України прихильники другої державної російської не спромоглися здобути більшість!
Найближчими до цього вони були на Харківщині - 38,2%. У Донецькій та Луганській областях прихильників двомовності біля третини - що приблизно відповідає етнічному складу цих регіонів за переписом 2001 року й тенденціям, що зафіксовані соціологами в опитуваннях.
Якщо в південно-східних регіонах ідея другої державної російської мови підтримується бодай чисельною меншістю, то в центрально-західних областях ця позиція вже є цілком маргінальною. Підтримка орієнтованих на ці ідеї політиків складає від 8,3% в Сумській до 1% в Івано-Франківській.
На цьому фоні досить дивними виглядають позиції деяких опонентів "біло-блакитних", які доволі необдумано розкидаються обіцянками на мовному ґрунті.
Тут варто згадати й неоднозначний "Меморандум порозуміння і миру", котрий передбачає "гарантування статусу російської мови" і за який проголосувала більшість депутатів із фракцій "Батьківщини" та УДАРу.
Загалом, склалась доволі парадоксальна ситуація: Україна в сфері мови й досі послуговується законом "Про засади державної мовної політики", законом, одним зі співавторів якого є відвертий українофоб Вадим Колесніченко, який після окупації Криму Росією не лише не засудив, а всіляко підтримав це рішення, і з нетерпінням очікував на російський паспорт.
Чи є правильним, що нова Україна продовжує жити за законами українофобів?
Чи справді більшість має виконувати забаганки меншості, яка маргіналізується?
Хіба це не риторичні запитання?..