Метро, якого немає: старі тунелі біля "Театральної"
Мій переклад допису tov_tob: Метро, которого нет: старые тоннели возле "Театральной"
В Київському метро є місце, яке своєю неординарністю та атмосферою здатне задати фори багатьом покинутим спорудам, бункерам, тунелям діючого метро і метробудівництву разом взятих. Мова йде про старі тунелі перегону "Хрещатик"-"Університет", що залишилися після спорудження "Театральної". Вони ж - "консерва", "закинутий об'єкт", тощо. Чверть століття тому на цьому відрізку було назавжди зупинено рух потягів з пасажирами, але його було збережено практично в колишньому стані, ніби на пам'ять про те унікальне будівництво, що його реалізували метробудівці для врізки в діючу лінію станції "Театральна". За останні роки в Мережі було опубліковано чимало різноманітної інформації про ці тунелі, та далеко не все, що там про них пишуть, відповідає дійсності. Тому, перш ніж перейти в рамках серії "Метро, якого немає" до історії станції "Золоті ворота", давайте присвятимо увагу і цьому неординарному об'єкту, тим більш що самі "Золоті ворота" побудовані мало не на місці старих тунелів.
Передісторія питання
Тунелі між станціями "Хрещатик" та "Університет" є частиною першої пускової ділянки Київського метро, яке було відкрито у 1960 р. За старими планами на перегоні довжиною більш за 1,5 км мала бути іще одна станція (поблизу Національної опери), та її, зрештою, було виключено з затвердженого проекту будівництва.
1. Так виглядали ці тунелі під час спорудження наприкінці 50-их років:
2.
В 70-ті роки, коли здійснювалось проектування Сирецько-Печерської лінії, гостро постало питання спорудження станцій пересадки на вже готові лінії метро. І якщо можливість пересадки на Куренівсько-Червоноармійську лінію була від початку закладена на станції "Площа Льва Толстого", то з Святошинсько-Броварською все було не настільки однозначно. В 1940-ві роки при плануванні мережі метрополітену гадали, що третя лінія метро перетне першу поблизу станції "Університет" з пересадкою на станцію "Вул. Комінтерну". Однак при безпосередній розробці проекту, трасування Сирецько-Печерскої лінії було скориговане, і станція "Університет" залишилася на значній відстані від основної траси. Пересадка потребувала би будівництва занадто великого та незручного викривлення на лінії. Окрім того, широкі пілони "Університету" та його короткий центральний зал були явно несумісними з переміщенням великої кількості пасажирів. Варіант трасування лінії через "Хрещатик" також не витримував жодної критики, адже остання станція і без того була перевантаженою. У підсумку обрали третій варіант: спорудження між "Хрещатиком" й "Університетом" нової станції з організацією на ній пересадки на нову лінію. Окрім вирішення питання з пересадкою, нова станція також заповнила б давню прогалину із запланованою але не реалізованою, згідно до первісних планів, станцією поблизу Опери.
Так з'явилася станція "Театральна" (до 1993 р. - "Ленінська"). На відміну від московської станції "Тверская", яку було збудовано безпосередньо на діючій ділянці (до того ж, без зупинки руху), "Театральну"було збудовано за іншою схемою. Давайте подивимося, про що йде мова:
I. Спочатку були стандартні тунелі між "Хрещатиком" та "Університетом", що справно відпрацювали майже 27 років.
II. У 80-их роках на південь від діючого перегону було побудовано нову станцію та тунелі, що прилягають до неї.
III. На завершальному етапі будівництва (у 1987 р.) було здійснено врізку нових тунелів в стару трасу. Від першого квітня до першого жовтня рух між "Хрещатиком" та "Університетом" було перервано і лінія стала розділеною на дві частини. Під час врізки було пройдено 580 метрів тунелів, причому проходження було здійснене вручну. Аби уникнути просадки ґрунту на поверхні декілька сотень метрів старих тунелів було забутовано. Тут варто зазначити, що проходження нових тунелів було здійснене уже після забутовування існуючих. Делікатність операції також полягала і в тому, що необхідно було забезпечити роботу різноманітних комунікацій метрополітену, що поєднували дві частини лінії. На час робіт їх доводилося декілька разів переносити з тунелю до тунелю. На такий об'єм робіт мало би бути відведено щонайменше дев'ять місяців, при тому, що передбачалось залучення до будівництва понад 700 працівників. Але така велика перерва в нормальному функціонуванні лінії була б занадто обтяжливою для міста, тож за рахунок додаткових сил, організації безперервної та цілодобової праці, застосування інженерних рішень цей термін вдалося зменшити до півроку.
На час здійснення врізки потяги курсували від "Лісової" до "Хрещатика" та від станції "Святошин" до "Вокзальної". Також від "Вокзальної" до "Університету" по 2-й колії курсував "човник". Аби мінімізувати незручності для мешканців та гостей міста, над трасою, що її було зачинено, відкрили чотири нових автобусних та три тролейбусних маршрути; на п'яти автобусних та 2-ох трамвайних було збільшено кількість рухомого складу; чотири тролейбусні маршрути тимчасово змінили свою трасу. Задача була не з простих, адже за добу над розірваною лінією було заплановано переміщення біля 400 тис. пасажирів.
За місяць після завершення врізки було відкрито "Театральну".
IV. Нарешті, через два роки була відкрита Сирецько-Печерськая лінія з пересадкою на "Золоті ворота".
3. Одна з бригад, що здійснювала врізку тунелів в стару ділянку. Під час врізки перед метробудівниками постала проблема: залізобетон старих тунелів за три десятиліття став настільки міцним, що було розглянуто навіть варіант із застосуванням вибухівки, але, зрештою, обійшлися без цього.
тунелі, що залишилися між місцями врізки загальною довжиною біля 1,5 км зараз використовуються як частина вентиляційної системи діючої лінії. Тунелі існують в колишньому стані, за винятком обладнання, рейок та шпал, які частково демонтували. Давайте поглянемо, що собою являють ці тунелі зараз.
4. Отже, ми з вами знаходимося в колишньому тунелі другої колії (напрямок руху "Хрещатик" >> "Університет") біля того місця, де 26 років тому тунель розрізали на два шматки. За бетонним корком, що прямо перед нами - станція "Хрещатик", до останньої від корку біля 200 м.
5. Той же тунель, але вже в бік "Університету". Зліва - хід до 1-ї колії старого перегону. Рейки в обох тунелях демонтовані.
6. "Ч"і"Ж". Входи до недіючих санвузлів:
7. За декілька сот метрів бачимо старі вентиляційні ходи біля вентиляційної шахти на перегоні:
8. В міжтунельному ході жахливо гуде трансформатор, який порушує приємну тишу цього місця.
9. Безпосередньо поблизу вентиляційної шахти є навічно заблоковані герметичні ворота.
10. На відміну від сучасних тунельних герметичних воріт, які зачиняються як звичайні двері, ці герметичні ворота виїжджали збоку. Герметичні ворота такого типу було побудовано лише на першій пусковій ділянці.
11. Дещо далі ми зустрічаємо сходи, що ведуть донизу, а саме в одну з вентиляційних виробок станції "Золоті ворота", а не до її СТП (суміщеної тягово-понижуючої підстанції), як про це часто пишуть. Під час проходження нового тунелю конструкцію старого було укріплено сталевими кільцями:
12. Залізобетонна конструкція, яка повністю перекриває тунель, розташована прямо над "Золотими воротами" та виконує роль величезної балки, що підсилює конструкцію тунелю.
"Золоті ворота" та старі тунелі розміщені таким чином, що середній зал станції трішки підрізає їх знизу. Саме тому тут і необхідне додаткове підсилення. Обидва тунелі проходять майже над центральною частиною станції..
13. Хід над "Золотими воротами":
14. Продовження старого тунелю і вхід до іще одного санвузлу. Не інакше як головний вхід до тунелю. :)
15. Не так давно в тунелях всі шпали іще були на своїх місцях. В минулому році на наземній ділянці Святошинсько-Броварської лінії під час літньої спеки було обмежено рух потягів до 50 км/год. З огляду на нестачу коштів на придбання нових шпал їх довелося знімати з цих закинутих тунелів. Тож ті, що були в нормальному стані перенесли на проблемну ділянку.
16. Тим часом ми дістались до кінця тунелю 2-ої колії. Позаду нас - іще один бетонний корок, за яким на відстані 400 метрів знаходиться станція "Університет". Хід справа, який колись був входом до третього на цій ділянці санвузла, ніби запрошує нас зазирнути всередину.
17. Пройшовши через нього ми потрапляємо у сусідній тунель. Хід зліва веде на діючу ділянку "Театральна" - "Університет". Якщо придивитися, можна помітити, що хід дуже короткий; якби ми потрапили сюди вдень, то могли б спостерігати за потягами з пасажирами, що мчать тунелем.
18. 1-а колія «консерви» цілком з чавуну, багатьом тюбінгам скоро виповниться по 60 років.
19. Старий артефакт:
20Повертаємося в сторону "Хрещатику". Знову бачимо такі ж сходи над «Золотими воротами», як і в сусідньому тунелі:
21. Взагалі в «консерві» якась своя, особлива атмосфера; ніби час тут зупинився багато років тому. Не вистачає хіба примари потягу та скелету машиніста в одній з між тунельних ходів :) В цих тунелях можна було б організувати чудовий музей метро, з можливістю спостереження за рухом потягів, але для того, аби зробити це місце придатним для таких цілей та збудувати цивілізований вхід з пасажирських приміщень необхідні чималі кошти. Хоча, за рахунок розумної вхідної плати, гадаю, все це можна було б окупити в розумні терміни.
22. Герметичні ворота й вентиляційні ходи. Направо підеш - до такого ж тунелю потрапиш (див. фото 7 та 8), наліво підеш - до діючої ділянки прийдеш.
23. Власне, давайте заглянемо і на діючу ділянку. До неї звідси веде довгий та звивистий хід. В середній частині ходу знаходиться вставка з чавунних тюбінгів і згини кабелів вказують на те, що тут збиралися розкривати якісь ходи. Куди і навіщо - хтозна.
24. Виходимо до тунелю "Хрещатик" >> "Театральна".
25. Десь там в кінці кривої знаходиться станція "Хрещатик" і чути голоси працівників служби колії, що колупаються в тунелі.
26. Вхід до діючого санвузла:
27. Повертаємося до старих тунелів, нам залишилося пройти зовсім трішки.
28. Вгорі на склепінні помітно якийсь забутований отвір, можливо це була подача бетону під час спорудження нових тунелів.
29. Підходимо до бетонного корку з боку "Хрещатика". Зліва вхід до санвузлу, який ви бачили на 6-ому фото:
30. Пірнаємо в міжтунельний хід і повертаємося до точки, з якої ми починали нашу подорож на 4-ому знімку:
31. На сьогодні все :)
Див. також:
Історія та сучасність станції "Театральна"
Метро, якого немає: Святошинсько-Броварська лінія
Метро, якого немає: Куренівсько-Червоноармійська лінія
P.S. Дякую прес-службі Київського метрополітену за організацію зйомки.
В Київському метро є місце, яке своєю неординарністю та атмосферою здатне задати фори багатьом покинутим спорудам, бункерам, тунелям діючого метро і метробудівництву разом взятих. Мова йде про старі тунелі перегону "Хрещатик"-"Університет", що залишилися після спорудження "Театральної". Вони ж - "консерва", "закинутий об'єкт", тощо. Чверть століття тому на цьому відрізку було назавжди зупинено рух потягів з пасажирами, але його було збережено практично в колишньому стані, ніби на пам'ять про те унікальне будівництво, що його реалізували метробудівці для врізки в діючу лінію станції "Театральна". За останні роки в Мережі було опубліковано чимало різноманітної інформації про ці тунелі, та далеко не все, що там про них пишуть, відповідає дійсності. Тому, перш ніж перейти в рамках серії "Метро, якого немає" до історії станції "Золоті ворота", давайте присвятимо увагу і цьому неординарному об'єкту, тим більш що самі "Золоті ворота" побудовані мало не на місці старих тунелів.
Передісторія питання
Тунелі між станціями "Хрещатик" та "Університет" є частиною першої пускової ділянки Київського метро, яке було відкрито у 1960 р. За старими планами на перегоні довжиною більш за 1,5 км мала бути іще одна станція (поблизу Національної опери), та її, зрештою, було виключено з затвердженого проекту будівництва.
1. Так виглядали ці тунелі під час спорудження наприкінці 50-их років:
2.
В 70-ті роки, коли здійснювалось проектування Сирецько-Печерської лінії, гостро постало питання спорудження станцій пересадки на вже готові лінії метро. І якщо можливість пересадки на Куренівсько-Червоноармійську лінію була від початку закладена на станції "Площа Льва Толстого", то з Святошинсько-Броварською все було не настільки однозначно. В 1940-ві роки при плануванні мережі метрополітену гадали, що третя лінія метро перетне першу поблизу станції "Університет" з пересадкою на станцію "Вул. Комінтерну". Однак при безпосередній розробці проекту, трасування Сирецько-Печерскої лінії було скориговане, і станція "Університет" залишилася на значній відстані від основної траси. Пересадка потребувала би будівництва занадто великого та незручного викривлення на лінії. Окрім того, широкі пілони "Університету" та його короткий центральний зал були явно несумісними з переміщенням великої кількості пасажирів. Варіант трасування лінії через "Хрещатик" також не витримував жодної критики, адже остання станція і без того була перевантаженою. У підсумку обрали третій варіант: спорудження між "Хрещатиком" й "Університетом" нової станції з організацією на ній пересадки на нову лінію. Окрім вирішення питання з пересадкою, нова станція також заповнила б давню прогалину із запланованою але не реалізованою, згідно до первісних планів, станцією поблизу Опери.
Так з'явилася станція "Театральна" (до 1993 р. - "Ленінська"). На відміну від московської станції "Тверская", яку було збудовано безпосередньо на діючій ділянці (до того ж, без зупинки руху), "Театральну"було збудовано за іншою схемою. Давайте подивимося, про що йде мова:
I. Спочатку були стандартні тунелі між "Хрещатиком" та "Університетом", що справно відпрацювали майже 27 років.
II. У 80-их роках на південь від діючого перегону було побудовано нову станцію та тунелі, що прилягають до неї.
III. На завершальному етапі будівництва (у 1987 р.) було здійснено врізку нових тунелів в стару трасу. Від першого квітня до першого жовтня рух між "Хрещатиком" та "Університетом" було перервано і лінія стала розділеною на дві частини. Під час врізки було пройдено 580 метрів тунелів, причому проходження було здійснене вручну. Аби уникнути просадки ґрунту на поверхні декілька сотень метрів старих тунелів було забутовано. Тут варто зазначити, що проходження нових тунелів було здійснене уже після забутовування існуючих. Делікатність операції також полягала і в тому, що необхідно було забезпечити роботу різноманітних комунікацій метрополітену, що поєднували дві частини лінії. На час робіт їх доводилося декілька разів переносити з тунелю до тунелю. На такий об'єм робіт мало би бути відведено щонайменше дев'ять місяців, при тому, що передбачалось залучення до будівництва понад 700 працівників. Але така велика перерва в нормальному функціонуванні лінії була б занадто обтяжливою для міста, тож за рахунок додаткових сил, організації безперервної та цілодобової праці, застосування інженерних рішень цей термін вдалося зменшити до півроку.
На час здійснення врізки потяги курсували від "Лісової" до "Хрещатика" та від станції "Святошин" до "Вокзальної". Також від "Вокзальної" до "Університету" по 2-й колії курсував "човник". Аби мінімізувати незручності для мешканців та гостей міста, над трасою, що її було зачинено, відкрили чотири нових автобусних та три тролейбусних маршрути; на п'яти автобусних та 2-ох трамвайних було збільшено кількість рухомого складу; чотири тролейбусні маршрути тимчасово змінили свою трасу. Задача була не з простих, адже за добу над розірваною лінією було заплановано переміщення біля 400 тис. пасажирів.
За місяць після завершення врізки було відкрито "Театральну".
IV. Нарешті, через два роки була відкрита Сирецько-Печерськая лінія з пересадкою на "Золоті ворота".
3. Одна з бригад, що здійснювала врізку тунелів в стару ділянку. Під час врізки перед метробудівниками постала проблема: залізобетон старих тунелів за три десятиліття став настільки міцним, що було розглянуто навіть варіант із застосуванням вибухівки, але, зрештою, обійшлися без цього.
тунелі, що залишилися між місцями врізки загальною довжиною біля 1,5 км зараз використовуються як частина вентиляційної системи діючої лінії. Тунелі існують в колишньому стані, за винятком обладнання, рейок та шпал, які частково демонтували. Давайте поглянемо, що собою являють ці тунелі зараз.
4. Отже, ми з вами знаходимося в колишньому тунелі другої колії (напрямок руху "Хрещатик" >> "Університет") біля того місця, де 26 років тому тунель розрізали на два шматки. За бетонним корком, що прямо перед нами - станція "Хрещатик", до останньої від корку біля 200 м.
5. Той же тунель, але вже в бік "Університету". Зліва - хід до 1-ї колії старого перегону. Рейки в обох тунелях демонтовані.
6. "Ч"і"Ж". Входи до недіючих санвузлів:
7. За декілька сот метрів бачимо старі вентиляційні ходи біля вентиляційної шахти на перегоні:
8. В міжтунельному ході жахливо гуде трансформатор, який порушує приємну тишу цього місця.
9. Безпосередньо поблизу вентиляційної шахти є навічно заблоковані герметичні ворота.
10. На відміну від сучасних тунельних герметичних воріт, які зачиняються як звичайні двері, ці герметичні ворота виїжджали збоку. Герметичні ворота такого типу було побудовано лише на першій пусковій ділянці.
11. Дещо далі ми зустрічаємо сходи, що ведуть донизу, а саме в одну з вентиляційних виробок станції "Золоті ворота", а не до її СТП (суміщеної тягово-понижуючої підстанції), як про це часто пишуть. Під час проходження нового тунелю конструкцію старого було укріплено сталевими кільцями:
12. Залізобетонна конструкція, яка повністю перекриває тунель, розташована прямо над "Золотими воротами" та виконує роль величезної балки, що підсилює конструкцію тунелю.
"Золоті ворота" та старі тунелі розміщені таким чином, що середній зал станції трішки підрізає їх знизу. Саме тому тут і необхідне додаткове підсилення. Обидва тунелі проходять майже над центральною частиною станції..
13. Хід над "Золотими воротами":
14. Продовження старого тунелю і вхід до іще одного санвузлу. Не інакше як головний вхід до тунелю. :)
15. Не так давно в тунелях всі шпали іще були на своїх місцях. В минулому році на наземній ділянці Святошинсько-Броварської лінії під час літньої спеки було обмежено рух потягів до 50 км/год. З огляду на нестачу коштів на придбання нових шпал їх довелося знімати з цих закинутих тунелів. Тож ті, що були в нормальному стані перенесли на проблемну ділянку.
16. Тим часом ми дістались до кінця тунелю 2-ої колії. Позаду нас - іще один бетонний корок, за яким на відстані 400 метрів знаходиться станція "Університет". Хід справа, який колись був входом до третього на цій ділянці санвузла, ніби запрошує нас зазирнути всередину.
17. Пройшовши через нього ми потрапляємо у сусідній тунель. Хід зліва веде на діючу ділянку "Театральна" - "Університет". Якщо придивитися, можна помітити, що хід дуже короткий; якби ми потрапили сюди вдень, то могли б спостерігати за потягами з пасажирами, що мчать тунелем.
18. 1-а колія «консерви» цілком з чавуну, багатьом тюбінгам скоро виповниться по 60 років.
19. Старий артефакт:
20Повертаємося в сторону "Хрещатику". Знову бачимо такі ж сходи над «Золотими воротами», як і в сусідньому тунелі:
21. Взагалі в «консерві» якась своя, особлива атмосфера; ніби час тут зупинився багато років тому. Не вистачає хіба примари потягу та скелету машиніста в одній з між тунельних ходів :) В цих тунелях можна було б організувати чудовий музей метро, з можливістю спостереження за рухом потягів, але для того, аби зробити це місце придатним для таких цілей та збудувати цивілізований вхід з пасажирських приміщень необхідні чималі кошти. Хоча, за рахунок розумної вхідної плати, гадаю, все це можна було б окупити в розумні терміни.
22. Герметичні ворота й вентиляційні ходи. Направо підеш - до такого ж тунелю потрапиш (див. фото 7 та 8), наліво підеш - до діючої ділянки прийдеш.
23. Власне, давайте заглянемо і на діючу ділянку. До неї звідси веде довгий та звивистий хід. В середній частині ходу знаходиться вставка з чавунних тюбінгів і згини кабелів вказують на те, що тут збиралися розкривати якісь ходи. Куди і навіщо - хтозна.
24. Виходимо до тунелю "Хрещатик" >> "Театральна".
25. Десь там в кінці кривої знаходиться станція "Хрещатик" і чути голоси працівників служби колії, що колупаються в тунелі.
26. Вхід до діючого санвузла:
27. Повертаємося до старих тунелів, нам залишилося пройти зовсім трішки.
28. Вгорі на склепінні помітно якийсь забутований отвір, можливо це була подача бетону під час спорудження нових тунелів.
29. Підходимо до бетонного корку з боку "Хрещатика". Зліва вхід до санвузлу, який ви бачили на 6-ому фото:
30. Пірнаємо в міжтунельний хід і повертаємося до точки, з якої ми починали нашу подорож на 4-ому знімку:
31. На сьогодні все :)
Див. також:
Історія та сучасність станції "Театральна"
Метро, якого немає: Святошинсько-Броварська лінія
Метро, якого немає: Куренівсько-Червоноармійська лінія
P.S. Дякую прес-службі Київського метрополітену за організацію зйомки.