Заколот 20 липня 1944 року і деякі інші питання
Сьогодні минає 69 років з часу заколоту 20 липня 1944 року в Німеччині. Заколот полягав у спробі вбивства Гітлера, з подальшим захопленням влади. Заколот закінчився провалом, більшість його учасників було страчено, або ж вони здійснили самогубство.
Для початку, наводжу мапу того, що контролювала Німеччина на то момент (якщо точніше, на 15 липня). В принципі, Німеччина контролювала доволі значні території, але було очевидно, що в найближчий час вона втратить дуже багато. Для порівняння, тут можна переглянути карту на середину жовтня, тобто всього за три місяці після наведеної.
Насправді, з військової точки зору положення Німеччини вже тоді виглядало доволі безнадійним. Німеччина від початку не планувала нічого, крім "бліцкріґу". І тут виникає питання: на що розраховували нацисти після явного провалу "бліцкріґу" в грудні 1941-ого під Москвою, і, тим більше, після поразок під Сталінґрадом і Курськом? Уже після Сталінґраду шанси Німеччини переламати хід війни за рахунок суто військових і внутрішніх моментів були доволі примарними, а після Курська ці шанси, в принципі, були близькими нулю. Якби нацисти справді бажали б добра Німеччині, вони б мали за всяку ціну домовлятися з Заходом про сепаратний мир.
При цьому, зрозуміло, що на той час ніхто б не став вести переговори з Гітлером. А в того не було мудрості, аби вчасно відійти.
Загалом, заколотники в політичному плані переважно були консерваторами, і головна мета їхня полягала саме в уникненні того краху, який очікував Німеччину в разі продовження війни в такому форматі, проти СРСР і Заходу одночасно.
Взагалі, думаю, зараз люди з такими поглядами в сучасній Німеччині розглядалися б як "праві екстремісти". Так, заколотники були проти Гітлера - але переважно тому, що Гітлер на той момент, глобально, діяв проти інтересів Німеччини.
Ключовою помилкою заколотників була нерішучість після власне замаху на Гітлера. Якби вони почали діяти одразу після замаху, або навіть незадовго до нього, найімовірніше, що друга світова закінчилася б зовсім інакше.
Ну і щодо цих подій та України. Станом на 1944 рік надії українців на державність могли бути тільки на сепаратний мир Німеччини з Заходом проти СРСР. Лише це на той момент могло принести незалежність. Сама по собі боротьба УПА була надзвичайно героїчною, вона створила такий необхідний національний міф, але в суто війсьовому плані вона була приреченою. Перемогти українці могли б лише за умови війни між об'єднаним Заходом та СРСР.
Моральне питання.
Наприкінці війни Гітлер планував фактично застосувати тактику "спаленої землі" щодо Німеччини. З військової точки зору це було повним безглуздям: це вже не могло завадити перемозі СРСР і Заходу. По-суті ж, Гітлер, який до того так возвеличував німців, вирішив підірвати всякі економічні основи Німеччини. Тут дуже цікавими для мене були спогади Альберта Шпеєра, міністра військової промисловості та те, як він намагався протидіяти (і доволі успішно робив це) планам Гітлера по знищенню Німеччини зимою-весною 1945-ого.