Нова стаття: «Втрачені» голоси: еволюція виборця за півтора десятиліття
Стаття-дослідження присвячена вивченню історії та майбутнього питання "втрачених голосів" - голосів, поданих на виборах за партії, що не здолали виборчий бар'єр. Основний акцент у дослідженні - на регіональних особливостях та динаміці змін розподілу "втрачених голосів". Також проаналізовано те, які саме сили у різні роки ставали найбільшими "донорами" категорії "втрачених" голосів. Дослідження охоплює вибори до Парламенту України 1998, 2002 ,2006, дотермінові вибори 2007 та 2012 років.
Журналісти, політологи, а за ними й історики, що пишуть про вибори, переважно не приділяють уваги результатам тих сил, що програли. Це, з одного боку, і закономірно. Але дослідити питання «втрачених» голосів, себто, тих, хто голосував чи голосує за непрохідні сили, теж по-своєму цікаво. Окрім того, це дозволяє краще зрозуміти, які електоральні «резерви» матиме «біло-блакитний» та «пост-помаранчевий» спектр у імовірному другому турі виборів Президента-2015.
Розпочинати аналіз «втрачених» голосів варто з 1998 року: до цього часу, вибори проходили лише за мажоритарною системою, і головним був не партійно-ідеологічний, а особистісний чинник. А вибори до Парламенту 1998 року стали першими, що пройшли за змішаною системою - половину депутатів уже було обрано за партійними списками. І більше третини виборців проголосували за списки тих партій, що не подолали встановлений 4%-й бар’єр. Нижче наводжу діаграму відсотків «втрачених голосів» на виборах до Парламенту, починаючи з 1998-го, і закінчуючи останніми виборами 2012 року.
За 14 років відсоток тих, хто проголосував за непрохідні списки, впав майже в п’ять разів - і це при тому, що зараз бар’єр вищий, ніж був півтора десятиліття тому!
Читати далі...